Розділ 6 "Левиця та вогонь". Сторінка 68

Звістка про смерть Ейчелла Вудкоса швидко дісталася столиці, піднявшись важким туманом над Мідним Каменем.

Король Макто Сефтті сидів у своїх приватних покоях, стиснувши кулаки так, що біліли кісточки пальців. Напроти нього стояв Баста Сефтті — новопризначений Десниця та брат монарха, який щойно закінчив зачитання листа з Тріфоресту.

— Вона не залишила спадкоємця, Макто, — тихо, але суворо промовив Баста. — Ейчелл помер, не залишивши після себе дитини. Тріфорест і всі землі Вудкосів залишаються під владою старого Хенна, а Селія не отримає жодного права на спадок одного з найвеличніших родів континенту.

— Дурне, марнотратне дівчисько! — люто вигукнув Макто, жбурнувши важкий кубок на стіл. Вино червоною плямою розлилося по пергаментах. — Я віддав її за Вудкосів, аби закріпити за нашою династією їхні багатства й армію! І що тепер?! Вона повернеться у столицю вдовою, без грошей, без прав і без важелів впливу!

Тим часом у світлих і затишних покоях королеви панувала зовсім інша атмосфера. На великому килимі няньки тихо бавилися з маленьким Сільвом, який радісно белькотав, перебираючи дерев'яні фігурки.

Неподалік біля вікна в глибоких кріслах сиділи Шанелла та Заріфа. Королева спокійно вишивала золотою ниткою на оксамитовому полотні, поки її голка з тихим шелестом прошивала тканину.

— Чому ти така спокійна, Шанелло? — стиха запитала Заріфа, нахилившись до неї. — У столиці тільки й розмов, що про Шерлісту. Вона вийшла заміж за лорда Ейліса Сеулла й остаточно покинула двір.

— Шерліста зробила свій вибір, Заріфо, — спокійно відповіла Шанелла, навіть не підводячи очей від мережива. — Вона шукала безпеки й знайшла її у холодних стінах Колдстоуна. Лорд Сеулл мовчазний і суворий, але його замок неприступний. Це союз розуму, а не пристрасті.

— Але Сеулли завжди були вірні лише собі, — стиха зауважила Заріфа, спостерігаючи за малим принцом. — Шерліста тепер на Півночі, Кусч Хайм зачинився у своєму замку з Дорою, а Селія залишилася ні з чим у Тріфоресті... Наш дім розпадається на частини.

Шанелла лише повільно відклала голку, подивилася на маленького Сільва, який дзвінко засміявся на килимі, й холодно мовила:

— Головне — що корона зараз на голові мого сина. А решта... решта просто шукає своє місце в цій бурі.