Мідна Королева
Розділ 6 "Левиця та вогонь". Сторінка 63
Селія повільно підвелася з краю ліжка, злегка поправивши важку накидку з рудої лисиці, що теплою вагою тиснула на її плечі. На ній досі була та сама жовта сукня, розшита дубовим листям, яка в цих сірих, сирих стінах Тріфоресту виглядала надто яскраво й чужо.
Принцеса почала мовчки ходити по вузькій кімнаті, знуджено роздивляючись усе довкола. Вона торкалася пальцями грубо тесаних кам'яних стін, покритих легким сирим нальотом, проводила рукою по важких темно-дерев'яних меблях і темних гобеленах із зображеннями дубових гаїв Вудкосів. Тут усе дихало старістю, занепадом і чужим, неприємним їй родом.
Зупинившись біля столу, вона оглянула срібні глечики, залишки якихось гірких ліків і згаслі свічки. Позаду неї лунало лише важке, згасаюче сопіння Ейчелла. Вона навіть не повертала голову в його бік — цей замок був для неї в'язницею, але вона вже відчувала, що скоро ці кайдани розпадуться самі собою.
#1402 в Фентезі
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
