Розділ 4 "Принцеса та жолудь". Сторінка 56

Шанелла важко зітхнула, невдоволено хитаючи головою, і знову подивувалася спокою доньки.

— Роки минають, Селіє, а тебе досі так і не коронували, — гостро зауважила королева, підійшовши ближче до вікна. — Тобі вже шістнадцять років. 

Селія лише легенько знизала плечима, не випускаючи з рук маленьких пальчиків Сільва.

— Я зовсім не спішу, мамо, — спокійно відповіла вона, перевівши погляд на мати. — Та й батько зараз навряд чи захоче витрачати купу грошей із скарбниці на пишні церемонії та коронацію, коли довкола стільки невизначеності.

Селія добре розуміла, що їй не стати королевою, коли в палаці зростає хлопчик.

— Твій батько сам вирішує, на що витрачати гроші, — відрізала Шанелла, поправивши складки своєї сукні. — І, до речі, він просив переказати, щоб ти обов'язково зайшла увечері до його покоїв. У нього є до тебе розмова.

Селія повільно підвелася з килима, ще раз ніжно всміхнулася маленькому Сільву й, підійшовши до матері, обережно обійняла Шанеллу за плечі. Вона мовчки вислизнула з покоїв, залишивши королеву в сутінках кімнати.

У довгому, напівтемному коридорі біля важких дверей про щось стиха та гарячково шепотілися Аннета Трівент і Ріда Айлет. Вони так захопилися плітками, що навіть не помітили наближення дівчини. Гордо піднявши голову, Селія пройшла повз них і ніби випадково, але відчутно наступає Аннеті на ногу. Служниця лише придушено зойкнула, сахнувшись убік, поки принцеса, навіть не обернувшись, попрямувала далі розкішними галереями замку.

Тим часом у Тронній залі панувала ділова й напружена атмосфера. Новопризначений Десниця, Баста Сефтті, стояв біля великого карти-столу поруч із королем Макто.

Брат короля діяв рішуче й одразу взявся за справи, розкладаючи перед монархом сувої з податковими розрахунками, планами укріплення столиці та списками міської варти. Вони важко й довго обговорювали нові укази щодо безпеки Мідного Каменю, перерозподілу міських доходів та торгівлі, поки король очікував на вечірній прихід своєї доньки.