Мідна Королева
Розділ 4 "Принцеса та жолудь". Сторінка 53
За вікном повільно розгорталася весна. Зима цього року виявилася дивною та сухою — без завірюх і снігопадів, лише з постійними пронизливими холодами та сірим туманом. Селія сторічно застигла біля шибки, повільно поправляючи світло-руду косу, що падала на її жовту сукню.
Позаду неї лунало важке, хрипке сопіння. На широкому ліжку під товстими ковдрами лежав Ейчелл. Задушливий запах гнилої плоті від його ноги вже давно просочив усю кімнату. Принцеса повернула голову й повільно, з глибокою, пекучою ненавистю глянула на чоловіка. Вона згадала свої гіркі думки під час весілля про сніг, який мав упасти на дубове листя її фати. Але снігу так і не було. Лише холод, який оселився в її серці назавжди.
Тим часом у напівпорожній Тронній залі панувала напружена тиша. Король Макто сидів на біломармуровому троні, підперши важке підборіддя кулаком і похмуро вдивляючись у високі колони.
Його головна опора при дворі — старий лорд Кусч Хайм — одразу після гучного весілля зібрав свої прапори й разом із молодою дружиною Дорою остаточно від'їхав до родового замку Хаймів.
Королівство потребувало сильної руки, а крісло Десниці порожніло. Макто перебирав у голові імена найвпливовіших лордів, розмірковуючи, кому з них можна довірити таку владу й хто здатний утримати Південь, коли над країною знову зависла загроза з боку зрадженої Півночі.
#1404 в Фентезі
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
