Мідна Королева
Розділ 4 "Принцеса та жолудь". Сторінка 50
Минув рік із гаком. У нових, розкішних покоях Мідного Каменю панувала важка, гнітюча тиша.
Селія сиділа біля високого вікна, дивлячись на похмуре небо. За цей час дівчина ще більше розквітла, її риси обличчя набули жіночної витонченості, хоча вона й дещо розповніла. На ній була та сама весільна подарована сукня — глибокого жовтого кольору, розшита вишуканими чорними нитками у формі дубового листя та жолудів. На плечі принцеси м'яко лягало коштовне хутро соболя, що підкреслювало її королівський статус.
Але щастя в цих стінах не було. Її чоловік, Ейчелл Вудкос, дедалі рідше покидав свої ліжка — його давня рана на нозі остаточно згнила й просочувала повітря солодкуватим, нудотним запахом хвороби, з яким уже не могли впоратися жодні лікарі.
Важкі двері покоїв тихо рипнули, і всередину ступила Аннета Трівент. Тримаючись підкреслено стримано після подій того фатального дня, вона мовчки наблизилася до принцеси, тримаючи на срібній таці невеликий сувій, скріплений невідомою сургучевою печаткою.
— Ваша високосте, вам лист, — стиха мовила Аннета, опустивши очі.
Селія мовчки взяла пергамент. Її карі очі на мить спалахнули тривогою, а пальці, прикрашені перстнями, здригнулися, коли вона зламала печатку й розгорнула листа...
#1402 в Фентезі
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
