Отримавши дзвінкий ляпас, Аннета Трівент, схопившись за палаючу щоку й ковтаючи сльози приниження, відсахнулася вбік. Спотикаючись об пишні подоли суконь гостей, вона підбігла до величного трону й прожогом встала поруч із королевою Шанеллою, сподіваючись на захист чи бодай краплю співчуття.
Проте Шанелла лише повільно повернула до неї голову. Королева зміряла Аннету холодним, повним зверхності й чистого егоїзму поглядом, не сказавши жодного слова й навіть не підняла брову. Зневажливо відвернувшись від служниці, Шанелла продовжила байдуже спостерігати за кривавим фасадом весільного танцю, у якому кружляла шляхта.
За декілька годин, коли музиканти нарешті виснажилися, а факели почорніли й почали чадіти, грандіозне та сповнене прихованого болю весілля добігло кінця. Гості, сп'янілі від вина й переповнені чутками про відрубану голову та дивну смерть Родріка, почали повільно розходитися по своїх покоях. Тронна зала спорожніла, залишивши на мармуровій підлозі лише затоптані пелюстки троянд і краплі висохлої крові.