У самій гущавині гамірної Тронної зали, де васали кружляли у швидкому танку, раптово з’явилася Аннета Трівент. Вона спритно прослизнула крізь натовп і виросла прямо перед Дорою, навмисне перегородивши їй поле зору та затуливши Селію.
На її обличчі грала фальшива, отруйна усмішка, а в очах світилася єхидна зловтіха.
— Прийміть мої найщиріші вітання, леді Хайм... — з удаваною солодкістю прошепотіла Аннета, зробивши глибокий, насмішкуватий реверанс.
Біль від поранень, приниження від шлюбу зі стариганчуком і лють, що збиралася в душі Дори протягом усього дня, досягли межі. Дівчина навіть не зупинила свій танок. З розмаху, випрямивши спину, вона дала Аннеті гучний, дзвінкий ляпас.
Звук удару на мить перекрив навіть струни музикантів. Аннета від несподіванки й болю схопилася за палаючу щоку та відсахнулася вбік.
Дора ж, навіть не змінивши виразу обличчя, з крижаною гордістю та зверхністю продовжила кружляти у танці зі своїм чоловіком, лордом Кусчем, ніби нічого й не сталося.