Раптом важкі двері Тронної зали з гуркотом розчинилися. До приміщення безперешкодно забіг задиханий королівський гвардієць, перериваючи веселощі та музику:
— Ваша високосте! Страшна звістка! Лорда Родріка Вудкоса знайдено мертвим під вежею! Він... він наклав на себе руки, викинувшись із вікна!
Зала вмить затихла. Хенн Вудкос від несподіванки й болю впустив свій ціпок, а Селія та Дора швидким, сповненим жаху поглядом перезирнулися одна з одною. Вони обидві знали страшну правду про те, що насправді сталося в купальні.
Та перш ніж хтось встиг вимовити хоч слово, до зали поважно зайшов другий гвардієць. У руках він тримав закривавлений полотняний мішок. Зупинившись посеред Тронної зали, воїн витяг із нього відрубану голова Ендрю Фоксвента з розпатланим рудим волоссям і кинув її на мармурову підлогу.
— Це було зачеплено на головних воротах столиці, королю! — голосно вигукнув гвардієць.
У залі зчинився крик і переполох.
Ніхто в замку не здогадувався, що за декілька годин до цього, покидаючи столицю, лорд Ейліс Сеулл перестрів Ендрю на дорозі. Дізнавшись, що цей рудий юнак ще давно на турнірі виступав і бився за честь Селії, засліплений ревнощами й люттю північний лорд безжально відрубав Фоксвенту голову, залишивши її як криваве послання на міських воротах.