Розділ 3 "Жовтий дуб і Північна зоря". Сторінка 44

Тронна зала гомоніла від веселощів, музики та брязкоту золотих кубків — розпочався грандіозний королівський бенкет.

Наречені сиділи за високим столом поруч зі своїми чоловіками. Дора опинилася прямо навпроти Селії. Дівчина в світло-блакитній сукні дивилася на принцесу важким, засуджуючим поглядом, повним образи та гіркоти, адже вважала, що Селія знала про цю пастку й зрадила її. Принцеса ж дивилася на подругу геть по-іншому — у її карих очах читалося лише щире співчуття та біль за долю дівчини, але вона не могла нічого змінити під суворим поглядом батька.

Посеред зали яскраві блазні та шути розважали гостей: вони переверталися, ковтали вогонь і розказували дотепні історійки, викликаючи гучний сміх шляхтичів.

Невдовзі до весільного столу вервечкою потягнулися лорди та леді, аби вручити свої дари. Серед натовпу поважно вийшли леді Заріфа Гербер та Шерліста Гербер — рідні сестри королеви Шанелли та, відповідно, рідні тітки Селії. Вони низько вклонилися молодятам і простягнули своїй племінниці розкішні подарунки: витончені срібні сережки з коштовним камінням та неймовірну нову сукню — яскраво-жовту, з тонким і складним гаптуванням чорною ниткою по корсету та подолу.

— Вдягни це, Селіє, — стиха мовила Заріфа, нахилившись до дівчини й дбайливо торкнувшись її руки.

— Благаємо тебе... прийми свою долю, — тихо додала Шерліста, з теплою родинною підтримкою дивлячись у вічі племінниці. — Ти — майбутнє цього королівства.

Селія мовчки кивнула, прийнявши дари від рідних тіток, а свято навколо них продовжувало вирувати з новою силою, приховуючи під гучною музикою розбиті серця двох дівчат.