Розділ 3 "Жовтий дуб і Північна зоря". Сторінка 41

Важкі дубові двері Тронної зали повільно розчинилися, і гомін зібраної шляхти миттєво вщух, поступаючись місцем захопленому шепоту.

Зала перетворилася на справжній казковий палац. Срібне пір'я на мармурових колонах переливалося в сяйві сотень свічок, а вздовж всієї білосніжної килимової доріжки дівчата-пажі розкидали пелюстки білих та жовтих троянд, які наповнювали повітря солодким, п'янким ароматом.

Уперед повільно ступили дві дівчини, чия поява прикувала погляди кожного присутнього.

Селія йшла першою, карбуючи кожен величний крок. Її шовковисте волосся було вправно зібране у високу, складну зачіску з переплетених коштовними нитками кос, що підкреслювало королівську статуру. Обличчя принцеси ховалося під тонкою жовтою фатою, розшитою золотим шитвом у формі витонченого дубового та калинового листя, яке м'яко мерехтіло від кожного її руху. Біла сукня з білосніжним хутром навколо шиї та смарагдовою вишивкою мала просто неймовірний, величний вигляд, перетворюючи дівчину на справжню володарку Мідного Каменю.

Поруч із нею йшла Дора — не просто служниця, а найближча подруга, дівчина з вірного дому Парен, що поколіннями служив васалами родині королеви Шанелли. Смоляно-чорне волосся Дори було акуратно зібране на потилиці у вишуканий вузол. Світло-блакитна сукня з відкритими плечима та розкішним, переливчастим подолом мала неперевершений вигляд, підкреслюючи її ніжність. Голову та обличчя дівчини покривала глибока темно-синя накидка, мережана майстерною вишивкою білою шовковою ниткою, яка спадала на плечі м'якими хвилями.

Крізь щільну тканину своїх фат та накидок дівчата майже не бачили, хто саме чекав на них попереду біля вівтаря. Вони повільно ступали по пелюстках квітів під урочисту музику, впевнені, що крок за кроком ідуть назустріч своєму омріяному щастю.