Розділ 3 "Жовтий дуб і Північна зоря". Сторінка 37

Родрік з важким, моторошним хрипом підвівся з закривавленої води. З його розтрощеної скроні, де темніла страшна вм'ятина, струменіла густа кров, застилаючи око. Сп’янілий від болю та люті, він похитуючись ступив із купальні, стискаючи у дрижачій руці кинджал, і рушив просто на зашугану Дору, яка сщулилася за дверима.

— Ти... здохнеш, леді Парен... — видавив він із себе, заносячи лезо.

Дора заплющила очі й закрила обличчя руками, готуючись до смертельного удару. Та раптом у напівтемряві спальні спалахнула сталь — і важкий, нищівний удар меча ззаду розсік голову Родріка навпіл.

Хлопець із глухим стукотом впав на підлогу, більше не ворушачись.

Позаду його тіла стояв Ендрю Фоксвент. Його руде волосся розпалалося в світлі свічок, а меч у руці дрижав, вкритий кров'ю. Опустивши зброю, він негайно підскочив до Дори й дбайливо, але міцно взяв її за плечі, допомагаючи піднятися з підлоги.

— Ти жива... Все добре, Доро, я поруч, — схвильовано мовив рудий красень, обережно притискаючи до себе тремтячу й поранену дівчину.

Тим часом у покоях Хенна Вудкоса хаос потроху вщухав. Старий лорд, важко дихаючи, впав у глибоке шкіряне крісло серед розтрощених меблів і уламків кришталю. Його гнів поволі поступався місцем важкій, похмурій втомі.

Перед ним вишикувалися перелякані слуги та писці з пергаментами в руках. Один із них, дрижачи від страху, почав уголос читати список нагальних справ:

— Ваша милість... від управителя родового замку Вудкосів надійшли листи. Потрібно підтвердити збір урожаю, виплатити платню варті на кордонах та підписати розпорядження Тріфоресту щодо...

— Заткніться! — зненацька рявкнув Хенн, стукнувши ціпком об підлогу так, що слуги миттєво заціпеніли. — Геть! Усі геть з моїх очей! Залиште мене одного!

Слуги, збиваючись із ніг та спотикаючись об уламки, прожогом вискочили з покоїв, залишивши старого лорда сидіти в похмурій самоті та розмірковувати над долею свого дому.