Розділ 3 "Жовтий дуб і Північна зоря". Сторінка 36

Пар заповнював затишну купальню, а Дора заплющила очі, занурившись у теплу воду й намагаючись змити з себе весь страх і втому цього дня. Вона не чула, як легкий протяг прочинив незаперті двері покоїв, і як у кімнату тихо, мов отруйна тінь, прослизнула висока постать.

Зненацька двері купальні з брязкотом розпахнулися. На порозі стояв Родрік Вудкос. Його обличчя було спотворене божевільною люттю, а в руці зблискувало гостре лезо кинджала.

— Ах ти, паршива шльондро! — просичав він, миттєво кинувшись на перелякану служницю прямо у воду.

Дора закричала від жаху, виборсуючись із ванни. Вона відчайдушно заборсалася, намагаючись відбитися від нападника, але Родрік з силою різонув лезом. Гостра сталь боляче розсікла їй стегно, а наступний змах глибоко порізав плече. Гаряча кров миттєво пофарбувала воду в рожевий колір.

— Допоможіть! Хто-небудь, допоможіть! — несамовито закричала Дора, але густі кам'яні стіни замку глушили її благання, і ніхто не прибіг на порятунок.

Плями перед очима й біль не зламали її інстинкт самозбереження. Коли Родрік замахнувся знову, дівчина дрижачою рукою вхопилася за важкий бронзовий підсвічник, що стояв на краю мармурового борту, і з усієї сили вдарила хлопця по голові.

Важкий метал із глухим звуком врізався в його скроню. Родрік скрикнув, втратив свідомість і з важким сплеском впав обличчям у ванну, занурюючись у закривавлену воду.

Тремтячи від шоку й болю, Дора вискочила з води. Зі сльозами на очах вона настільки швидко, як могла, накинула на закривавлене тіло білу нічну сукню, яка миттєво просочилася червоним на плечі та стегні. Вона вибігла з купальні, забилася в куток за масивними дверима спальні й, стиснувши затулену руками голову, зашугано застигла, важко дихаючи та очікуючи на найгірше.