Розділ 3 "Жовтий дуб і Північна зоря". Сторінка 35

Родрік повільно налив темне червоне вино у кришталевий келих і простягнув його дядькові. Проте Хенн Вудкос навіть не глянув на напій. З розмаху він вибив келих із рук племінника — той із брязкотом розпався на дрібні друзки, а червона рідина розлилася по світлому кам’яному парапету, наче кров.

Старий лорд, важко стукаючи ціпком, з люттю покинув балкон, а спантеличений Родрік негайно кинувся за ним.

У приватних покоях Хенна зчинився справжній хаос. Старого охопила несамовита лють: він трощив усе, що траплялося під руку. З гуркотом летіли на підлогу важкі срібні підсвічники, дорогий фаянсовий посуд і кришталеві карафи розліталися на дрібні скалки, а меблі із тріском валилися додолу. Хенн лютував, що його син — єдиний спадкоємець — віддав серце звичайній служниці.

Тим часом у Тронній залі Шанелла легко й ніжно обійняла доньку за плечі, і вони разом повільно покинули натовп. Вони попрямували до затишних покоїв королеви.

Зайшовши всередину, Селія одразу підбігла до різьбленої колиски, де прокинувся маленький принц. Дівчина обережно взяла братика на руки й почала весело бавитися з ним, лоскочучи й викликаючи тихий лепіт. У маленького Сільва вже чітко пробивалося шовковисте, вугільно-чорняве волосся — таке ж, як у його матері.

— Подивіться, мамо, який він гарненький! — замріяно мовила Селія, притискаючи малюка до себе. — Він буде справжнім красенем.

Шанелла лише тихо, з легким смутком усміхнулася. Вона сиділа на краї ліжка й повільно вишивала червоною ниткою на білому полотні, спостерігаючи за дітьми.

Наставали сутінки. У саду Дора ніжно попрощалася з Ейчеллом, востаннє торкнувшись його руки, й квапливо попрямувала до покоїв принцеси.

Зайшовши всередину, служниця здивовано роззирнулася — кімната була порожньою, а камін стиха потріскував у тиші. Вирішивши, що Селія все ще забарилася на прийомі чи гуляє садом, виснажена й сповнена важких думок Дора зайшла до суміжної купальні. Вона вирішила скористатися нагодою, зняла свою жовту сукню й занурилася в теплу, запашну воду, аби хоч трохи спочити перед завтрашнім важким днем.