Розділ 3 "Жовтий дуб і Північна зоря". Сторінка 33

Ранок розлився холодним золотом по стінах замку. У покоях принцеси панувала тиша, порушувана лише легким шелестом срібного гребеня. Дора повільно розчісувала довге волосся Селії, намагаючись не дивитися дівчині в очі.

Раптом погляд Селії в дзеркалі зачепився за витончений відблиск на шиї служниці. Поруч із золотим медальйоном висіло нове, срібне намисто з прозорими камінцями, що грали в променях сонця.

— Ого, Доро... — з легкою усмішкою мовила принцеса, повертаючись до дівчини. — Ще одна прикраса? Це дуже мило — носити герб Вудкосів і нові подарунки від них, але тепер я точно бачу, що ти закохана в когось із цього дому.

Селія й гадки не мала, що її подруга та служниця опинилася у жорстокій пастці шпигунства й залякувань.

Дора затремтіла, опустила очі й, не в змозі більше приховувати свої почуття, стиха видихнула:

— Я... я дійсно люблю його, ваша високосте. Це Ейчелл.

— Ейчелл? — Селія щиро та тепло всміхнулася, щипаючи подругу за щоку. — Нарешті ти в когось закохалася! Я рада за тебе, Доро.

Принцеса щиро тішилася за служницю, навіть не здогадуючись, які отруйні підступи та інтриги плели старий Хенн і Родрік Вудкоси за їхніми спинами.

За декілька хвилин, вийшовши з покоїв у фіолетовій сукні з хутром, Селія зустріла в галереї королеву Шанеллу. Королева виглядала блідою, а в її вугільному волоссі яскраво зблискували нові пасма сивини.

— Мамо, — м'яко мовила Селія, порівнявшись із нею. — Як ваше здоров'я? Ви виглядаєте дуже втомленою.

— Фізично мені краще, Селіє, — тихо, з легким смутком відповіла Шанелла, коли вони повільно покрокували коридором. — Але душа моя не знаходить спокою. Мідний Камінь став надто важким для мене. A як ти? Готуєшся до від'їзду на Північ?

— Лорд Ейліс непохитний, мамо, але я готова, — відповіла дівчина.

За розмовою вони й не помітили, як підійшли до високих дубових дверей Тронної зали. Вартові з брязкотом розчинили масивні стулки. Королева та принцеса повільно зайшли всередину й стали серед натовпу шляхтичів, відчуваючи, що в повітрі висить якась особлива, тривожна напруга.