Густі вечірні сутінки огорнули Мідний Камінь. У приватних покоях короля тріскотіли дрова в каміні, відкидаючи довгі, тривожні тіні на кам'яні стіни.
Макто сидів у глибокому кріслі, змащуючи важкий кубок вином, поки лорд Кусч Хайм повільно крокував кімнатою, карбуючи кожен крок.
— Північ далеко, мій королю, — стиха, але переконливо мовив десниця, підходячи ближче. — Ейліс Сеулл забере Селію до свого замку, і ви більше не побачите ні її, ні вигоди. А Вудкоси — це золото, золото й хліб, які лежать просто у вас під ногами. Ейчелл одужає, нога заживе, а багатства його дому залишаться в столиці. Союз із Сеуллом — це просто гонорна маячня.
Макто довго мовчав, дивлячись на полум'я. Нарешті він зробив глибокий ковток і похмуро кивнув:
— Твоя правда, Кусче. Вудкоси потрібні короні більше за північний туман. Селія вийде за Ейчелла.
Тим часом у напівтемряві глухого затишного внутрішнього дворика Дора стояла, притулившись до кам'яної колони. З тіні виринула постать Ейчелла Вудкоса — хлопець усе ще трохи кульгав, але його обличчя сяяло ніжністю.
— Це для тебе, моя пташко, — шепнув Ейчелл, дістаючи з-під плаща витончене срібне намисто з прозорими, мов роса, камінцями.
Він дбайливо застебнув прикрасу на тонкій шиї дівчини, торкнувшись гарячими пальцями її шкіри. Дора тихо сопнула від щастя, зазирнула в його закохані очі, і за мить вони злилися в палкому, таємному цілунку, забувши про всі небезпеки й підступи закличу.
Пізніше того ж вечора десниця знову повернувся до володаря, коли той роздивлявся карту королівства.
— Ваша високосте, у мене є пропозиція, яка остаточно закріпить порядок у замку, — з хитрою усмішкою мовив лорд Хайм. — Ми влаштуємо подвійне весілля прямо в Тронній залі. Ейчелл Вудкос візьме за дружину принцесу Селію, а я... я візьму собі за жінку її служницю, Дору. Вона гарна дівка, і це втихомирить чутки про її близькість до принцеси.
Макто голосно розреготався, плеснувши десницю по плечу:
— Двійне весілля! Мудро й видовищно, Кусче! Я погоджуюся. Так тому й бути.