Розділ 3 "Жовтий дуб і Північна зоря". Сторінка 28

Пройшов приблизно тиждень. Осінній вітер за вікном ставав усе холоднішим, але в покоях принцеси панувало вологе, солодкувате тепло від палаючого каміна.

Селія сиділа перед великим овальним дзеркалом у срібній рамі. Дівчина мрійно дивилася на своє відображення, поки Дора повільно й вправно розчісувала її золотаве волосся м'якою щіткою.

— Цікаво, коли батько призначить день весілля? — стиха мовила Селія, поправляючи поділ своєї домашньої сукні. — Лорд Ейліс казав, що на Півночі зимові заметілі починаються рано. Якщо ми забаримося, дороги до Колдстоуну просто занесе снігом.

— Здається, це станеться зовсім скоро, ваша високосте, — м’яко відповіла Дора, вправно збираючи шовковисті пасма в складну зачіску. — У Тронній залі тільки й розмови, що про ваш від'їзд.

Селія перевела погляд у дзеркалі з власного обличчя на постать служниці й раптом застигла. Вона лише зараз звернула увагу на те, як дивно й розкішно виглядала дівчина. На Дорі була новісінька, вишукана сукня з цупкого жовтого шовку з довжистими чорними рукавами, що ідеально підкреслювали її стан. Її темне волосся було акуратно заплетене в одну довгу, важку косу, яка спускалася через плече.

— Доро... — здивовано мовила принцеса, повертаючись до неї. — А звідки в тебе така сукня? Вона ж коштує більше, ніж твоє жалування за цілий рік.

Служниця на мить замислилася, її пальці злегка затремтіли.

— Мені... мені її подарували, ваша високосте, — стиха відповіла Дора, опустивши очі.

Сказавши це, вона неусвідомлено піднесла руку до своєї шиї й почала звинувачувально перебирати пальцями тонку золоту підвіску, яка виблискувала на жовтому оксамиті. На круглому медальйоні було чітко викарбувано герб: могутній золотий дуб, біля коріння якого застиг у стрибку грізний лев — гордий символ дому Вудкосів.