Розділ 2 "Лялька з короною". Сторінка 22

— Ваша високосте, благаю вас, опануйте себе! — стиха, але рішуче мовила Аннета, притискаючи маленького Сільва до грудей і заколисуючи його на ходу. — Принц надто слабкий, йому потрібен спокій і міцний сон. Ваші сльози лише лякають дитину!

Шанелла різко підняла від подушки червоне від сліз, спотворене гнівом обличчя.

— Як ти смієш вказувати мені, як поводитися у власній спальні?! — закричала королева, її голос зірвався на хрип. — Забирайся геть! Забирай його і геть звідси, обоє! Я не хочу нікого бачити!

Аннета міцніше стиснула згорток із хлопчиком, шанобливо, але похмуро схилила голову й швидким кроком покинула королівські покої.

У прохолодному коридорі її одразу оточили інші служниці, серед яких була й розгублена, бліда Ріда Айлет. Зачувши тонкий плач принца та бачачи стривожене обличчя Аннети, дівчата збіглися докупи, стишивши голоси до шепоту.

— Що там коїться, Аннето? Вона знову лютує? — нервово запитала Ріда, витираючи тремтячі руки об фартух.

— Вона зовсім втратила глузд після пологів, — важко зітхнула Аннета, обережно гойдаючи малюка, який поступово заспокоювався на її руках. — Гримає на всіх, проганяє власну дитину... Бідне дитя, йому й так важко дихати, а вона влаштовує істерики через кожну дрібницю.

— Говорять, вона побачила сивину у волоссі, — стиха мовила одна із молодих служебок, зиркаючи на важкі дубові двері спальні. — У її тридцять п'ять років... Це поганий знак. Мідний Камінь ще не бачив такої похмурої королеви.

— Закрийте пельки й краще принесіть теплого молока, — суворо обірвала розмови Аннета. — Поведінка королеви — не наша справа, але якщо з принцом щось станеться, король нас усіх на палі покарає.

Притиснувши маленького Сільва міцніше, вона попрямувала далі коридором до дитячих покоїв, поки служниці з остеріганням перешіптувалися позаду.