Розділ 1 "Спис об принцесу". Сторінка 14

На половині шляху коридором дівчата заніміли. Назустріч їм швидким, важким кроком ішов король Макто. Його обличчя було похмурішим за грозову хмару, а широкий шовковий плащ розвивався від стрімкого руху. Він навіть не глянув на закривавлену сукню доньки й не мовив жодного слова. Поглянувши крізь дівчат льодовим, занепокоєним поглядом, король лише обійшов їх і почав швидко підніматися сходами прямо до покоїв королеви.

— Ходімо, швидше! — шепнула Дора, міцно вхопивши Селію за руку.

Принцеса, притягнута ляком та невизначеністю, прискорила крок. Вони майже бігли прохолодними коридорами, бажаючи якомога швидше сховатися за важкими дверима власних покоїв від цього суцільного жаху.

Тим часом у королівській спальні напруга сягнула межі.

— Приберіть її від мене! — дико закричала Шанелла і з усієї сили вдарила ногою в груди стару повитуху, яка намагалася підлізти під простирадла. — Дурна, криворука відьма!

Повитуха відлетіла назад, важко вдарившись об скриню. Саме в цей момент важкі двері з гуркотом відчинилися, і на порозі з’явився король Макто.

Його поява збіглася з останнім, несамовитим криком королеви. Вона здригнулася всім тілом і безсило впала на закривавлені подушки. У наступну мить кімнату виповнив тонкий, ледь чутний і дуже слабкий писк.

Аннета Трівент, тремтячи від голови до ніг, прийняла на закривавлені рушники крихітне, бліде тільце.

— Хлопчик... — пересохлими губами шепнула повитуха, підводячись із підлоги. — Це хлопчик, мій королю... але він надто слабкий.