Піднявшись сходами на другий поверх, дівчата ступили у високий галерейний коридор, коли раптово простір прорізав пронизливий, спотворений болем жіночий крик.
— Що це?! Звідки цей звук? — здригнулася Селія, хапаючись за руку Шерлісти.
Перш ніж хтось встиг відповісти, із-за повороту наосліп вискочила стара, огрядна повитуха. Важко дихаючи та зачіпаючи фартухом стіни, вона майже збила дівчат з ніг, пробурчавши щось невиразне, і кинулася далі. Навколо зчинився справжній хаос: варта й служниці кашляли від метушні та наперебій кричали: «Королева! Королева народжує!»
Обличчя Шерлісти миттєво зблідло. Вона висмикнула свою руку з пальців Селії і, навіть не глянувши на дівчат, кинулася коридором прямо до покоїв сестри.
Усередині спальні панувало пекло. Повітря було важким, гарячим і пропахлим кров’ю та залізом. Біля величезного ліжка метушилася ціла юрба повитух. Аннета Трівент, зблідла мов смерть, разом із трьома служницями міцно тримали королеву Шанеллу за плечі й руки, поки та билася в судомах від передчасних переймів.
— Зарано! Боже мій, ще надто зарано! Сьомий місяць! — закричала Шерліста, зупинившись у дверях.
Вона безсило затулила обличчя тремтячими долонями та гірко, розпачливо заридала, спираючись на одвірок, поки з глибини кімнати лунали нові крики Шанелли.