Розділ 1 "Спис об принцесу". Сторінка 9

— Тітонько Шерлісто! — Селія зробила крок уперед і легенько вклонилася, намагаючись приховати роздратування від зіпсованого свята.

Леді Шерліста повільним, граціозним рухом поправила пасмо свого світло-русявого волосся, яке на сонці відливало холодним срібним блиском. Її проникливі зелені очі уважно, мов оцінюючи дорогоцінний камінь, пробіглися по смарагдовій сукні дівчини, а потім пом’якшали. Жінка ступила назустріч і тепло обійняла племінницю, огорнувши її вишуканими пахощами сухих троянд та мускусу.

— З днем народження, моя люба пташко, — м’яко мовила Шерліста, відступаючи на крок і тримаючи Селію за плечі. — Ти розквітаєш прямо на очах. Зелений тобі неймовірно личить.

— Дякую, тітонько, але це свято виявилося справжнім жахом! — не стрималася Селія, знову гаряче спалахнувши. — Батько зупинив турнір через якийсь невдалий герць! Лицар просто не втримався в сідлі та зламав ногу, а вони перервали все на самому цікавому місці. Я чекала цього дня цілий рік, а в результаті мушу сидіти в замку й слухати охання та зітхання!

Шерліста лише тонко посміхнулася кутиками губ, слухаючи емоційну промову дівчини.

— Ох, Селіє, — тихо мовила вона, і в її зелених очах зблиснув холодний розум. — Чоловіки завжди роблять з крові видовище, а потім тікають при першому ж справжньому крику. Але повернення до замку — це не завжди погано. У Мідному Камені стіни часом чують набагато цікавіші речі, ніж на галасливій арені.

Вона загадково вигнула брову, беручи Селію під руку й плавно ведучи її вглиб прохолодного коридору.