Розділ 1 "Спис об принцесу". Сторінка 3

— Ця вагітність дається мені набагато важче, ніж із Селією, — тихо мовила Шанелла, приклавши долоню до живота та важко зітхнувши. — Малюк постійно непокоїться, ніби сам прагне вирватися на волю.

Макто присів поруч, накривши її тендітну руку своєю широкою, мозолястою долонею. Його темні очі спалахнули стриманим гордощами:

— Зазнати таких труднощів вартує лише задля одного... Я молю богів про сина, Шанелло. Нам потрібен міцний спадкоємець, здатний утримати Мідний Камінь.

У цей час важкі дубові двері сусідніх покоїв відчинилися, і на галерею вийшла Селія в супроводі Дори. Її смарагдова сукня м’яко шурхотіла по кам’яній підлозі. Назустріч їм по різбленому коридору йшла висока, статна жінка у строгій сукні кольору нічного неба — Заріфа Гербер, рідна сестра королеви.

— Вітаю вас, тітонько Заріфо, — радісно посміхнулася Селія, зробивши легкий реверанс. — Як вам наша столиця цього ранку?

— З днем народження, моя люба, — Заріфа стримано обійняла племінницю, але її суворий погляд лишався тривожним. — У Мідному Камені завжди надто багато шуму та фальшивих посмішок. Повір, життя на Букрівері набагато суворіше. Річка зараз бурхлива, суховії руйнують врожай, а наші васали стають усе буркітливішими. Наш родовий замок не знає такого розкошу, як столиця.

— Можливо, колись я завітаю до Букрівера і побачу все на власні очі, — м’яко відповіла Селія, перебиваючи похмурі думки тітки. — А зараз нас чекає турнір.

Заріфа лише мовчки кивнула, і разом із Дорою вони попрямували широкими сходами до виходу на сліпуче сонячне подвір’я.