Глава 49

  Леон

  Зелені очі запитливо поглядували на мене з моїм гостем. Для мене була несподіванка побачити його зараз тут. Я гадав, що Фейт, мій друг лікар, приїде пізніше. Та схоже він вирішив прибути раніше. Тепер треба познайомити його з моєю дружиною. 

 — Селесто, це мій друг Фейт, лікар, про якого я розповідав. А це моя дружина Селеста Міддлтон. 

 — Знаєш, друзів прийнято кликати на весілля, - зауважив Фейт. 

 — Це не його способи. Він робить що хоче й коли хоче, - підхопила його дівчина.

 — А ось тут я згоден. Він завжди був таким.

 — Так, я зрозумів, що ви вже знайшли спільну мову. Але тобі, - я вказав на Селлі, - треба відпочити, тож іди спати.

 — Та треба ж приготувати кімнату для гостя...

 — З цим впорається Гвен, а ти йди відпочивай. Ми ще посидимо, поговоримо з Фейтом, - сказав я.

 — Гаразд, - кивнула вона, - Тебе чекати не буду.

 — Так і зроби.

  Коли Селеста пішла, я знайшов Гвен, що спала на кухні, і попросив приготувати ще одну кімнату. Взявши пляшку міцного алкоголю, ми з Фейтом засіли у вітальні. 

 — Твоя дружина справжня красуня. Тобі неймовірно пощастило. 

 — Згоден, хоча інколи це здається сном. Ніби це спокійне життя покине мене, і я прийду до тями під звуками пострілів десь у лісі.

 — Тей час минув, Леоне. Ми повинні жити далі. 

 — Щось по тобі не видно, що ти живеш далі. Не одружений, приїхав сюди сам.

 — Хто знає, можливо, тут і знайду собі когось. А поки буду радіти за тебе. Он скоро батьком станеш.

 — Так... - протягнув я, - Я знайшов те, що мені треба. 

 — До речі, це ж не та дівчина, про яку ти розповідав, коли ми були на війні. Та ж нібито була чорнява, а твоя дружина вогняна красуня. 

 — Анабель вибрала гроші і мого кузена. Але це й на краще. 

 — Гроші... Зараз більшість тільки про них і думають. Післявоєнна розруха дає про себе знати, - задумливо відзначив Фейт.

 — Ти дуже швидко приїхав сюди. Невже немає роботи в столиці? - запитав я.

 — Повір, тобі б не захотілось зараз бути там. Постійні заколоти, протести. Здається, назріває революція, і люди не зупиняться, поки щось не заміниться.

 — І ти втік звідти? - підловив його.

 — Я б назвав це – знайти варіант покраще, - усміхнувся він, - Знаєш когось, хто продає кімнатку чи хоча б здає в оренду?

 — Ти можеш жити тут. Тебе ніхто не виганяє.

 — Мені хочеться свого простору, та й слухати твої пристрасті з дружиною не буду. Тому я тут на перший час, а потім залишу вас, та обіцяю, що буду навідуватися. Мені ж потрібно стежити за твоїм скарбом, - він зробив ще ковток напою. Я потягнувся, щоб долити, але відчув біль й скривився.

 — Що таке? - помітив мою реакцію друг.

 — Та пригоди не залишають мене. Нещодавно отримав кулю, - я поставив перед ним нову порцію алкоголю й відкинувся на спинку крісла.

 — Показуй, - ну ось, у ньому увімкнувся режим лікаря. 

 — Нічого серйозного, - сказав я, розстібаючи рубашку, - Селеста мене підлатала, і я добре себе почуваю. 

  Огляд поранення тривав менше хвилини. Та здивований погляд Фейта змусив стривожитися. Щось не так? Чи він просто в шоці від моїх пригод?

 — Лікар оглядав тебе?

 — Ні, йому заплатили, аби він не допомагав. Тому Селеста все зробила сама.

— Це вона тебе так зашила? - ще більш здивована запитав він.

 — Так. Витягла кулю, зупинила кровотечу й зашила. 

 — Я здивований, якщо чесно. Вона зробила все майже ідеально. Впевнений, що залишиться невеликий рубець на цьому місці, але помітного шраму не буде. Тобі пощастило, я вперше бачу, щоб жінка робила таке, так ще й сама.

  Я вже й сам багато раз переконувався, що я найбільш везучий чоловік у світі. І щасливий, що не прогледів своє щастя. Залишилося чекати на появу ще одного сонечка у моєму житті. І я точно стану для своєї дитини найкращим батьком.

  Ми ще просиділи близько години у вітальні за розмовами, а потім розійшлися по кімнатам. Селлі спала на великому ліжку, й від цього здавалося, що вона ще менша. Я погасив олійну лампу, що освітлювала кімнату. Кімната погрузилася в темряву. Лігши на свою сторону ліжка, підтягнув Селесту ближче. Я не міг заснути, коли її не було поряд. Мені завжди хотілося відчувати як наша шкіра доторкається. Дівчина перевернулася й закинула свою ніжку на мене. Поцілував її в маківку, прикрив очі. Квітковий запах наповнював легені. Я готовий померти, тільки б побути з нею.