Глава 44

 Леон 

  Селеста тихо сопіла в подушку, а я тим часом не міг заснути. Наша сварка залишила неприємний осад на душі. Я розумів, що вона хотіла щастя для моєї кузини, але те, що вона промовчала про це, вселяло недовіру між нами. Рішення про одруження Глорії далося мені важко. І не тому, що я не хотів їй щастя, а тому, що це зруйнує мої стосунки з Олівером. Він був ярим противником їхніх стосунків. Яким би негідником не був мій кузен, але робити щось за його спиною я не хотів. Зараз я почувався так, ніби зрадив частину своєї родини. Всього частину. Адже Глорія залишилася щасливою, і моя дружина була задоволена моїм рішенням. 

  Селеста, ніби відчувши, що я думаю про неї, перевернулася лицем до мене і закинула свою ніжку на мене. Солодко позіхнула і заховалася ще більше під ковдру. В такі моменти вона нагадує мені дитину, що тягнеться до тепла. 

 — Я кохаю тебе, Селлі... І лише заради тебе піду на все.

  Я ледве чутно прошепотів ці слова і ще кілька разів поцілував дружину в щоку, волосся, скроню... Лише поклавши долоню на її животик, я здався сну. Нехай буде, що буде. Головне, що вона поруч.

  Прокинувся рано. Раніше за Селесту, тому мав можливість помилуватися її умиротвоним обличчям або навіть слабкою усмішкою. Такою милою вона була тільки коли спала. Незважаючи на всі образи, мені хотілося цю жінку. Мої руки пробралися під нічну сорочку, притиснувши Селесту ближче до мого тіла.

 — Леоне, - легенький всхлип виник з її губ.

 — Так, дружино? 

  Я продовжив свої дії й почав заціловувати її шию, спускаючись все нижче. 

 — Тільки не зупиняйся, - благала вона. 

  Всередині бушував нестерпний голод, ніби я вмирав від спраги і ось знайшов своє джерело. Мені завжди буде мало її. Особливо зараз, коли вона починає показувати свій характер.

  Знайшовши її губи, поцілував. Ласкаво, ніжно. Таким чином показуючи всі свої почуття в даний момент. 

  Руками піднявся до грудей й почав ласкати їх, приділяючи особливу увагу рожевим вершинкам. У відповідь Селлі розсунула свої ніжки, підпускаючи мене ближче. Від її сорочки ми позбавилися швидко.

 — Вибач мене за вчорашнє, - прошепотів їй в губи, просячи прощення. 

 — Я вже давно вибачила, але те, що ти пізно повернувся до мене, заслуговує на образу з мого боку.

 — Я хотів дати нам час на роздуми.

 — Мені він не був потрібен... - вона взяла моє лице в свої тендітні рученята й дивилася прямо в очі. А далі хитра посмішка пробралася на її лице, - Чому ми зупинилися? Я хочу продовження. 

  В ту саму мить її бажання було виконане. Я підтягнув її ще ближче до себе. Наша шкіра торкалася й липла один до одного. Її тіло покрилося мурашками. Я не став зволікати і швидко увійшов у неї членом. Селемта простогнала мені на вухо. Її очі закочувались від задоволення. Спершу мої рухи були повільними, але поступово ставали швидшими. Дівчина вчепилася нігтями мені в плечі, продовжуючи стогнати. Я усміхнувся й затиснув між зубами її сосок, а після втягнув його до рота.

 — Го-о-осподи! - її крик було чути на весь будинок. 

  Відчуваючи, що найвища точка насолоди близько, я прискорився. Потрібно задовільнити не тільки себе, а й мою партнершу. Зовсім скоро її тіло почали пробирати судоми. Ми кінчили майже одночасно. 

 — Такі вибачення я приймаю, - усміхалася дружина, глянувши мені в очі. Її слова змусили мене засміятися.

  Після такого виснажливого заняття, ми вирішили відпочити. Селеста приводила в порядок своє неслухняне волосся. А я тим часом писав листа до свого друга-лікаря. В мене було одне прохання, щоб він прибув сюди якомога скоріше і пробув певний час для безпеки життя моєї дитини. Важливе не тільки народження, а й перший рік життя маляти, тому що вони такі вразливі. 

 — Я можу поцікавитися що ти пишеш? - зі спини до мене підійшла дружина, заглядаючи в лист.

 — В мене є знайомий лікар, і я хочу, щоб на момент твоєї вагітності він був тут.

 — Ти не думав, що це необхідно обговорити зі мною. 

 — Селлі, це для твоєї ж безпеки. І перш ніж ти обуришся подумай про здоров'я дитини.

 — Тільки заради дитини... І надалі говори про таке зі мною, - вона вийшла з кімнати. Ми тільки но помирилися і от знову...