Глава 35

 Селеста 

  Легкі поцілунки покривали мої щічки. Я спробувала перевернутися до Леона, але він міцно прижимав мене до себе. 

 — Леоне... - прошепотіла я.

 — Так, Селлі.

 — Що ти робиш?

 — Насолоджуюся своєю дружиною. А ти проти?

 — Не проти, - я все ж викрутилася і обійняла його за плечі, поцілувавши в губи. Леон потягнув мене на себе так, щоб я сіла на нього зверху, - Що ти робиш?

 — Я хочу тебе, моя дружино.

  Леон потягнув мою нічну сорочку вверх та зняв її. Моє повністю оголене тіло було відкрите для погляду чоловіка. Я нахилилася, аби поцілувати його, але Леон випередив мене, припадаючи губами до моїх грудей. Він спершу кусав соски, а потім заціловував свої укуси. Це було так приємно, на межі болю та насолоди. Я вже було внизу мокрою та готовою до всього.

 — Леоне... не знущайся наді мною, - благала я.

 — Ну, якщо ти так просиш...

  Чоловік положив мене на ліжко, а сам поцілунками спускався донизу. Його рот накрив мене між ніг. Крик вирвався із горла, і я запрокинула голову. Його зуби ніжно покусували, а губи дражнили моє тіло. З ним все було вперше і дуже приємно. Та так, що ставало важко дихати. 

 — Ммммм... - простонала я, ухопившись за руки Леона, які тримали мене за коліна.

  Хвилі задоволення почали накатувати. Ніби іскри палали між ніг. Я була готова ось-ось отримати очікуванну розрядку. На межі світів я зізналася йому в тому, що ще ніколи нікому не говорила.

 — Я кохаю тебе! - гучно крикнула я, відчуваючи вершину насолоди, - Я кохаю... тебе...

  Я продовжувала шепотіти йому слова кохання. Але відповіді не почула. Не знаю, чи взагалі почую. Леон встав з ліжка та зняв єдину річ, що була на ньому, а саме: штани. Я споглядала на тіло чоловіка в передчутті блаженства, що він міг мені подарувати. Він заліз на ліжко та влаштувався між моїх ніжок. 

 — Я хочу тебе, Селлі. Ніколи в житті нікого так сильно не хотів.

  Він нахилився, щоб поцілувати мене. В цю мить його член повільно заповнив мене. Тремтіння охопило мене. Відірвавшись від губ Леона, я уткнулась головою у вигин його шиї. Чоловік так міцно мене прижимав до себе, що напевно залишав синці. Я втрачаю зв'язок з реальністю. Наша шкіра прилипала, торкалася один одного і це робило відчуття ще більш гострими. Леон постійно зачипав якусь точку всередині, що тягнула низ живота солодким блаженством. Чоловік пришвидшив свої рухи. У відповідь я вчепилася нігтями в його спину, запрокинувши голову назад. Я закусила нижню губу. Вони так пересохли, що аж пекли, але можливо то від жагучих поцілунків. 

 — Господи! - щось всередині вибухнуло. Мій чоловік кінчив одразу після мене. 

 — Селлі... моя... Ти тільки моя... - шепотів мені Леон. Я знайшла його губи своїми та поцілувала. Зараз мені хотілося ласки та ніжності. 

  Яким би добрим не був ранок, але справи чекали. Моя надія, що Леон забуде свою ідею про відвідини шахти, згасла. Перше, що він сказав, коли встав із ліжка, щоб я збиралася до шахти. Хоча це був не перший мій візит, але точно найбільш хвилюючий. Мій вибір зупинився на чистій сірій сукні та червоній накидці. Волосся я скріпила новою стрічкою. Але все було не так просто. Червоні сліди на шиї накидка не закривала. А з'явитися ось так на очах людей я не могла.

 — Ти ще не готова? - запитав Леон. Він вже був одягнений, і лише поправляв рукава сорочки.

 — З таким виглядом я навряд чи буду колись готова, - я вказала на свою шию рукою.

 — Мені це не здається проблемою.

 — Можливо, я і не знаю етикету вищого суспільства, але мені здається, що з'являтися у такому вигляді непристойно.

 — Я тебе зрозумів, - Леон вийшов з кімнати, а я так і залишилася стояти, не знаючи що робити далі. 

  Через кілька хвилин він повернувся з жіночою білою хустинкою. І тут я зрозуміла, де бачила її раніше: у скрині, що стояла в його кабінеті. Тканина була невагомою і приємною до шкіри. Я закрила неї всі сліди нашого кохання. Сподіваюсь, вона не злетить на вітрі і все це залишиться таємницею для інших. 

  Ми вийшли на вулицю, і я залишилася чекати поки Леон сідлав коня. Мій собака бігав навкруги в очікуванні прогулянки. По традиції чоловік посадив мене попереду себе. Цього разу я не боялася зробити щось недоречно, а спокійно притулилася до тіла чоловіка. Вже на стежині до шахти ми зустрічалися робочих. Всі вони поспішали на роботу, щоб заробити на життя. Вже на місці, коли Леон спустив мене на землю, серед людей пішли перешіптування. Ми з ними бачилися і раніше: на відкритті шахти, та коли я просто приходила допомогти. 

  Леон прив'язав коня, підійшов до мене, та взявши за руку повів до невеличкого будиночка, в якому сиділо керівництво та зберігалися деякі документи. Звідти вийшов молодий чоловік, побачивши нас він усміхнувся. 

 — Нарешті ти познайомиш мене зі своєю дружиною, - промовив він.

  Я вже хотіла присісти в реверансі, як робила це раніше. Але Леон притримав мене за плечі, не даючи зробити цього. Я ще не звикла, що в мене з такими людьми рівний статус. Але Леон завжди старався мені про це нагадати. Тей чоловік, Адам, виявися головним по фінансах шахти. 

  Далі було знайомство із важливими людьми. І це було дуже виснажливо.