Глава 34

Селеста 

  Невдоволення наростало. Після новини, що кузина Леона хоче зустрітися, мене всю трусило. Я могла спокійно відноситися до неї, будучи прислугою. Але не тоді, коли мала показати, що господиня тут я. 

  Леон пішов до шахти і має повернутися нескоро. Роботи вдома було багато і я вже порядком втомилася. Зараз потрібно було засолити м'ясо, щоб те не зіпсувалося. Коли я брала сіль, то глянула на хліб, який вже засох і затвердів. Треба спекти новий до вечері. До кухні зайшли Гвен та Рубен. Вони дивилися на мене, як дикі звірі на здобич, яку можна розірвати.

 — Та що таке? - не витримала я, - Відколи я повернулася з церкви ви дивитеся на мене як на якусь нечисть.

 — А як нам дивитися? - сказала Гвен, - Я ж навіть не знаю хто ти тепер.

 — То ти служанка-кухарка, а тут вже господиня дому, - майже виплюнув Рубен.

 — Ви думаєте для мене це не дивно? Ви думаєте я це спланувала? Очікувала цього? - я поглянула на них з викликом, - Та й вашої провини тут більше, ніж моєї.

 — Чому це?

 — Це ви навчили мене всього. І якщо ви не помітили я продовжую працювати. Чи було б краще, якби хазяйкою була якась дівиця, що тільки дивилася б у дзеркало і милувалася собою?

  Вони промовчали, обдумуючи мої слова. А потім просто вийшли з кухні. Сподіваюся всі ці переглядки закінчаться. До вечора я була зайнята і коли сонце зайшло сил в мене вже не було. Леон ще не повернувся. Але я вже переодягнулася в нічну сорочку і сиділа на ліжку в спальні свого чоловіка. 

 — Вже чекаєш на мене? - запитав Леон, який зайшов до кімнати. 

 — Та ні, вже збиралася спати. Ти сьогодні довго.

 — Треба було з'їздити в місто, - і тут я помітила в його руках пакунок, - Я вирішив купити дещо для тебе. 

  Я з цікавістю прийняла подарунок. Було приємно отримувати щось просто так. Всередині, під обгорткою, була книга та п'ять кольорових стрічок.

 — Ця книга для тебе. Я навчу тебе грамоти. А ще стрічки для твого неслухняного волосся, - Леон підійшов та заправив одну прядку мені за вухо, - Твій батько знову приходив.

 — Він напевно злий.

 — Він хотів побачити тебе, але я не дозволив. Твоє місце тут.

 — Це справді так. Нічого не змінилося.

 — Зовсім? - уточнив Леон.

 — Ну, я стала менше спати.

 — І більше скарг немає?

 — В мене скарг нема.

 — А у мене є. Ти ще не була з офіційним візитом у шахті в ролі моєї дружини, - ця ідея мені не сподобалась. Я ще не була готова признатися світу в наших стосунках. 

 — Ні, Леоне, я не можу. Як це буде виглядати? Кухарка уявила себе небачено ким, - з сарказмом сказала я.

 — Ти не кухарка, а моя дружина, - відповів Леон та поцілував мене, - І в дружини є зобов'язання проявляти інтерес до роботи чоловіка. 

 — Я проявляю, - обурилася я.

 — Чудово. Тоді завтра зранку ти їдеш зі мною на шахту.

  Чоловік почав роздягатися. Останнім часом він втомлювався на роботі, але всеодно намагався приділяти мені увагу. Сьогодні ми просто лягли спати. Було приємно відчувати його обійми уві сні. Я помітила, що він любив притискати мене до себе. В такі моменти я справді відчувала себе коханою, хоча й не була впевнена у його почуттях. Він ще ні разу не сказав, що кохає мене.