Глава 30

Селеста 

  Леон цілував мене так відчайдушно, що я аж дихати перестала. Повітря не вистачало, але зупинити я не могла. Він був першим, хто поцілував мене по-справжньому. І я хотіла, щоб саме він став моїм першим чоловіком. Адже зараз я могла відчувати себе коханою, і нехай це й буде лише моя уява. 

  Та раптом все змінилося. Він мене відштовхнув. Моє розслаблене тіло похитнулося, а розум не міг зрозуміти що не так. Леон узявся руками за голову і тихо прошепотів:

 — Це не повинно було статися... - я хотіла підійти до нього, але він відійшов далі та сказав голосніше, ‐ Я не для цього врятував тебе від батька. 

 — Тоді скажіть для чого?

 — Йди спати, Селесто, - сказав Леон втомлено.

 — Але, сер... - моя спроба заперечити була марною. Він віддав наказ і пішов у свою кімнату. 

  Розпач, який душив мене, був нестерпний. Мені ніби серце вирвали або принаймні розбили. Ніколи не думала, що це так боляче. В одну мить всередині мене щось впало, а я разом з ним упала на підлогу і обхопила коліна руками. Чортова сукня, якби не вона цього б не сталося. А так я все зіпсувала. І ця несправедливість мене з'їдала. Я зібралася з силами  і встала. Треба зняти цю сукню. Шнурівка була ззаду, і я потяглася до неї, але розв'язати не виходило. Скільки б я не тягала ту шнурівку, вона не піддавалася. Що ж це за лихо таке? І мені на думку спала тільки одна ідея. І можливо, я пошкудую через це. Та то буде потім. Завтра мені доведеться піти звідси, щоб не зашкодити Леону. Але перед своєю втечею, я зроблю те, чого мені хочеться. З такими думками я почала підійматися сходами на другий поверх, витираючи щоки від сліз. Перед його дверима я зупинилася, ніби обдумуючи все знову. Та відступати було пізно, я вже наважилася. Двічі постукала та зайшла одразу, не чекаючи на дозвіл. Леон сидів на ліжку у тому ж одязі. Його очі дивилися на мене, вивчаючи.

 — Навіщо прийшла?

 — Сукня... я не можу її зняти. Шнурівка затягнулася, - я повернулася до нього спиною, показуючи, що не брешу.

  Я почула як прогнулося ліжко, значить він встав. Два кроки. Саме стільки йому знадобилося, щоб дійти до мене. Його пальці доторкнулися спини, нехай і через тканину. Повільно, немов відтягуючи момент, він почав розшнуровувати сукню. По спині пройшовся холод. Його подих почав лоскотати шкіру шиї. Мурашки пробіглися усім тілом. Я була готова на все, тільки б він мене доторкнувся.

 — Ти знаєш, що про нас говорять люди? - його голос був м'яким і навіть заспокійливим.

 — Так.

 — Якщо ми продовжимо, то плітки стануть реальністю. Ти цього хочеш?

 — Найбільше в житті. 

  Одна його рука торкалася моєї голої спини, а інша стягувала з плечей сукню. І як тільки та впала до моїх ніг, він розвернув мене і поцілував. Знову. І я знову віддалася йому. Поцілунки ставали все палкішими, а руки і далі досліджували тіла одне одного. Тільки мені заважала його сорочка. Я взяла за її край та потягла вгору. Всього на пару секунд ми зупинилися, а потім з новим шаленством продовжили. Його ідеальне тіло було неймовірно приємно торкатися.  

  Повільно крокуючи до ліжка, ми не зупинялися. Та коли він відірвався від мене, то провів рукою по волоссю, знаходячи стрічку, якою я зв'язувала їх, та зняв її. Моє руде волосся покрило плечі. Короткий поцілунок у губи, потім поштовх. І я вже лежу на ліжку. Леон, спираючись на край, продовжив свою роботу. Я відчувала його губи всюди: на шиї, грудях, руках... Ще ніколи мені не було так приємно. Він відсторонився всього на мить, щоб роздягнутися до кінця. Але без нього було так холодно. 

 — Яка ж ти красива... - його комплімент грів серце. 

  Він знову накинувся на мене. Низ живота почало тягнути від бажання. Леон обійняв мене міцніше, а я в обмін вчепилася в його плечі. Перший поштовх приніс дискомфорт. Він одразу ж почав мене відволікати поцілунком у губи. Таким ніжним і пристрасним. Наступний поштовх я вже зустріла зі стогон. Насолода розходиться тілом. Господи, як приємно... Його рухи в мені ставали швидшими, підносячи мене на вершину задоволення. 

 — Леоне! - його ім'я пролунало на всю кімнату, хоча я трохи охрипла.

 — Селлі... моя Селлі... - шепотів мені на вухо коханий. Я не одразу зрозуміла, що він шепотів моє ім'я. Тіло почали брати судоми, ноги і руки тремтіли. Руками я провела по спині Леона, його м'язи були натягнуті. Схоже він відчував теж саме, що і я. 

  Закінчення було таким же яскравим, ніби сотні вогників пронизали тіло і зазирнули в кожен куточок тіла. Я щиро раділа, що змогла це відчути. Адже завтра все закінчиться. Але зараз я могла насолоджуватися цим чоловіком. 

  Ми з Леоном лежали тісно притиснуті один до одного. Він обіймав мене ззаду однією рукою, а іншою перебирав неслухняне волосся. Я раділа, що він не бачить як по моїй щоці біжить самотня сльоза, яка впала на подушку. Завтра все скінчиться.