Глава 29

Селеста 

  Зайшовши на кухню, я побачила Гвен, яка спала на столі. Леона не було вдома, але перед виходом він наказав їй поприбирати в його кабінеті. Він і так був не в настрої з вчорашнього вечора, тому, щоб його не злити, я вирішила прибрати сама. 

  На столі був безлад, але щось чіпати там я не збиралася, лише глятути. На верхньому папері була намальований нарис шахти. А з самого верху великими літерами було написано назву шахти, принаймні я так думаю. Колись наша сусідка вчила мене читати, і ось зараз ці знання знадобилися. Я почала оглядати літери, згадуючи їх.

 — П... ле... плей... ґанг... Плейґанг, - усмішка сама полізла на обличчя. Я ще ніколи не була такою гордою за себе. На краю стола стояла маленька керамічна мисочка круглої форми. В ній лежали одна монетка, три камінця, схожих на золото, але я більш ніж впевнена, що то не воно, і обручка. Срібна обручка. Я взяла її в руки і покрутила, роздивляючись із різних сторін. Те що я зробила далі, не повинно було статися, але я все ж приміряла обручку. Таку дорогу річ я ще ніколи не носила. Та вона так красиво виглядала на моєму пальчику, ніби була створена для мене. 

  Коли я прийшла в себе і перестала мріяти, то швидко зняла прикрасу і почала прибирання. Позбирала брудний одяг, його було небагато, протерла пил, замела і помила підлогу. І коли домила, то помітила скриню в кутку. Звичайно її я помітила раніше, та зараз інтерес до цієї скрині заполонив мене. Я повільно підійшла відкрила її та дістала те, що лежало з самого верху. Жіноча зелена сукня. Вона була неймовірно красивою. Дорога тканина, яка так приємно відчувалася в руках. Хотіла б і я мати таку. Та раптовий гуркіт дверей на першому поверсі змусив мене повернути її у скриню і вийти з кабінету. Коли спускалася сходами, то перетнулася з Леоном. Він був сам на себе не схожий, але назвати його злим чи засмученим не можна було. Я тихо спустилася вниз. Треба було ще піти скосити трави, нещодавно в нас з'явилися кролики і їх треба нагодувати. Зараз весна, а це означає, що роботи багато. 

  Вже ввечері я несла їжу для Леона в його кабінет. Він щось писав, і коли побачив мене відклав усе в бік. Я поставила тацю на комод біля столу.

 — Ти вже встигла і вечерю приготувати? - здивувався він, а я лише кивнула. Поставила перед ним пусту тарілку і ложку, а в центрі маленьку каструльку з супом, ‐ І принеси ще хлібу..., - не встиг він договорити, як я вже поставила його перед Леоном, - І ще... - на цей раз перед ним з'явилися стакан і бутилка бурбону, вона вже була майже порожня.

  Я вже виходила з кабінету, коли він мене покликав.

 — Селесто! Ти вже їла?

 — Ще ні, сер. Я інколи забуваю поїсти.

 — Тоді поїж. Сідай, - він вказав руках на стул навпроти себе, а потім взяв з таці запасну тарілку, налив туди ще гарячого супу і дав мені. Було незвично їсти за одним столом з ним, - Я помітив, що ти вже почала обробляти город.

 — Так, сер. Завтра планую закінчити і посадити деякі овочі.

 — Ти за день встигаєш більше, ніж Гвен за місяць.

 — Ну, я ж молода... - почала виправдовуватися я, мені була незвичною така похвала.

 — І очевидно не ледащо. Їж, не відволікайся.

  Він налив собі бурбону і надпив трохи. В цей момент я не витримала і засміялася. Можливо від нервів чи просто від ситуації в якій опинилась. Але Леон мене підтримав і теж тихенько засміявся. Після вечері я все прибрала, а Леон продовжив роботу з документами. Внизу я взяла ще одну пляшку алкоголю і понесла на верх. Зайшла до кабінету і тоді він помітив мене.

 — Селесто, можеш принести...

 — Ще бурбону? Ось тримайте. Ще щось, сер?

 — Так, не роби такий вигляд, ніби я такий передбачуваний. 

 — Добре, сер. Я постараюсь. 

  Цей день завершився на диво так добре. Зараз я лежала на своєму саморобному ліжку. Тепло від печі гріло спину і створювало комфорт. І очі закрилися самі собою.

  Ранок почався спокійно. Леона вже не було, коли я прокинулась. В мене взагалі складалося враження, що він не лягав спати. А от ці старі ледарі досі не прокинулися. А через мій гарний настрій, який не хотілося псувати сварками, я до них не полізла. Пізніше отримають на горіхи від містера Міддлтона. Свою роботу я виконую і з мене досить. Вдень, коли Гвен прокинулась, ми разом пішли косити луг, щоб заготовити сіно. Зараз трава молода, зелена, тому її було легше косити. Закінчували ми під вечір. Леон ще не повернувсяі це насторожувало. Тому коли вдалині я побачила чоловічу фігуру, то подумала, що це він. Але реальність виявилася жорстокішою. Та я не збиралася тікати, а чекала. Коли чоловік дійшов та зупинився навпроти мене, я досі чекала. 

 — То, ти досі тут? - запитав мій батько.

 — І я щаслива. Сподіваюсь, ти теж.

 — Поглянь на мене, дочка, - сказав він прокрутився. Зміни було складно не помітити. Обірваний одяг змінився на чорний костюм. Він був не дуже якісним, але не думаю, що дешевим. І де він тільки його взяв, - Що ти бачиш?

 — Що сталося? 

— Я одружився. Вдова священника з сусіднього округу наставила мене на вірну путь.

 — В якому сенсі?

 — Я покинув пити і відмовився від гріха. Ми зараз живемо в достатку, дочка, і хочемо, щоб ти повернулася. Тобі буде краще з нами, чим тут. Де на тебе чатують любовні спокуси.

 — Спокуси? 

 — Ти прекрасно знаєш, про що я кажу, - він підійшов до мене майже впритик, - Признайся, що ти грішиш з Міддлтоном!

 — Я не грішила! Він мій хазяїн, а я прислуга, - як він смів таке казати. Звинувачувати мене, коли сам все своє життя займався невідомо чим. 

 — Про тебе ходять слухи...

 — Мені нема до них діла! Нехай говорять, що хочуть. 

 — Можливо, тобі і байдуже, а мені ні. Я не хочу, щоб про мою дочку таке говорили.

 — Від коли це ти проявляєш таку турботу?

 — Від тоді, як мою душу наповнило світло Господа. В тебе один день, щоб владнати всі справи. А завтра я прийду знову і заберу тебе, - батько розвернувся і пішов. А образа почала душити мене. Леон не стане тримати мене, відпустить. Я в цьому впевнена. Обернувшись, я побачила Гвен. Вона дивилася на мене, але жалю я не бачила. Звісно, вони ж скоро мене позбудуться. Вечір не могла знайти собі місця. Я спекла хлібину, але через кілька хвилин Гвен прийшла і забрала її. Я встала, щоб завадити.