Глава 22

Леон

  Мене вже помітили, тож бігти в дім і ховати їх було марно. І якщо вони їдуть сюди, то вже про все знають. То ж стримувати їх немає сенсу.

 — Я не очікував, що ти станеш зрадником, кузене, - почав із звинувачень Олівер, - Чи ти заперечуєш, що Глорія зустрічається з тим чоловіком у твоєму домі?

 — Я думаю, що ти, Олівере, помиляєшся щодо нього.

 — А я думаю, що помилився в тобі, - сказав Олівер і, зістрибнувши з коня, вирушив до будинку. Дядько ж не спішив, а уважно спостерігав за мною. Я не збирався його чекати, тому одразу ж кинувся за Олівером. Якщо він влаштує бійку, то точно програє. Багатий синочок проти колишнього капітана військового корабля. В нього не було шансів. З дому вже лунали образи, якими мій кузен осипав Елліота.

 — Якщо Ви і ваш батько незгодні зустрітися зі мною... - почав щось говорити Елліот, але кузен не дав йому можливості договорити.

 — А ми не зв'язуємось з вбивцею власних дружин. Такі люди не мають честі.

 — Я маю право сама вибирати за кого вийти заміж! - викрикнула Глорія і стала між Олівером і Елліотом. Невже вона думала, що зможе їх зупинити. І я виявився правим, кузен просто відштовхнув її убік. Вона хвилювала його зараз найменше. 

 — Можливо, гарна прочуханка подіє на тебе, - він схопив його за комір.

 — У моєму домі цього не буде, - спробував зупинити їх. І врятувати Олівера від приниження.

 — І тобі вистачає нахабності захищати його, - нарешті хоч щось промовив дядько Август. 

 — Я нікого не захищаю. Але ви не вирішите проблему таким способом, а зробите тільки гірше. Невже ти, Олівере, готовий пожертвувати щастям своєї сестри? - я намагався достукатися до кузена.

 — Я не дозволю, щоб цей підлий щур... - він не договорив, бо упав від удару.

  В цей момент, я побачив Селесту. Вона стояла в іншому проході і ніби не могла поворухнутись. Її очі випромінювали страх. 

 — Я тобі це так просто не залишу, - піднявшись, сказав Олівер. Його гнів тільки збільшився через власне приниження. І він зробив те, що я аж ніяк не очікував. Дістав револьвер із-під пальта і навів його на Елліота, - Я викликаю тебе на дуель. 

 — Ні... ні! - закричала сестра і кинулася до мене, - Леоне, прошу зупини їх.

 — Олівере, дуелі заборонені законом, якщо хтось дізнається, то це стане ганьбою для всієї сім'ї. А ти ж цього не хочеш, - я спробував маніпулювати, але це було марно. Він пішов до картини, зірвав її і дістав з схованки мого револьвера.

 — Ходімо, - і пішов на вулицю, а за ним і всі інші. 

  Я ж підійшов до Селести і взяв її за плечі, намагаючись привести до тями.

 — Щоб не сталося, не виходь на вулицю.  Залишайся тут у безпеці. Зрозуміла? - я не хотів, щоб вона постраждала. 

 — Так, - вона кивнула головою і пішла в сторону кухні.

  На вулиці мій дядько схоже теж намагався переконати Олівера не робити цього. Глорія вже впала на коліна і благала його зупинитися, по її щоках бігли капельки сліз. Я бачив невпевненість в Елліоті, він не хотів брати участь в дуелі, яка ні до чого доброго не приведе. На чергові благання сестри, Олівер все ж відповів.

 — Все зайшло дуже далеко. Цей ублюдок посмів мене зганьбити.

 — Глорія повернеться додому з нами. Не брудни руки, а якщо так хочеш відстояти свою честь, то бийся кулаками. Він невартий того, щоб отримати кулю, - говорив Август.

 — Ні, я завершу розпочате.

 — Олівер, прошу подумай... - почав я.

 — Про що? Що будь-хто може зі мною таке зробити і я пробачу? Ей, ти, - вигукнув Олівер до Рубена, який вийшов на шум, - Будеш секундантом, рахувати вмієш?

 — Звичайно, - відповів той з якоюсь насмішкою, - Один, два, три, сім, десять...

 — Зрозуміло,  значить самі будемо рахувати.

  Вони стали спиною один до одного і почали розходитися під рахунок. Глорію тримав дядько Август, аби та не кинулася під кулю. 

 — ...вісім, дев'ять,  десять, - вони обидва обернулися і пролунали вистріли. Олівер впав, навколо нього почала утворюватися калюжа крові.