Глава 15

Леон

  Самогубство через банкрутство. Я задумався, який ризик буде через відкриття моєї шахти. Мій батько теж помер через банкрутство. Але це була лише його вина. Якби він не грав у ігри на гроші, то можливо шахта "Плейґанг" не закрилася б. 

 — Чому Вотсон збанкрутував? - запитав я.

 — Він був клієнтом банку, яким володіє родина Лестер. Наскільки я знаю, він взяв у них кредит і прогорів, а коли хотів взяти ще грошей вони йому відмовили.

 — Лестер? Тобто Баджер Лестер?

 — Не зовсім. Це його син, а Баджер помер нещодавно, - сказав Освін, - Знаєш що мене дивує в наш час? Що людина без статусу багатша за ту, яка має статус у суспільстві. Візьмемо, наприклад, тебе і Джорджа Лестера, сина Баджера. В твого батька були і гроші, і статус. У тебе ж залишився тільки статус. Але Баджер не мав ні грошей, ні статусу, він був простим ковалем. А зараз його син найбагатша людина в окрузі, нехай і без статусу. 

 — І в чому ж моя перевага?

 — Ти можеш стати політиком, а от Джордж не може. А я впевнений, що він дуже хоче ним стати. Політика - це влада.

 — Мені б зі своїми проблемами розібратися. І без політики їх по горло.

 — Розберешся. Завтра будуть збори інвесторів і ти отримаєш свої гроші. Але в тебе теж є задача, вона полягає в тому, щоб ти зміг зацікавити їх, - сказав Освін. Що ж напевно для мене це буде найважче, тому що я не знаю чим саме їх зацікавити.

 — Я вдячний тобі за допомогу, - сказав я, - Якщо все вдасться, то завтра сходимо випити, а зараз я додому. 

  Вирішення проблем вже близько і якби дивно це не звучало, мені було страшно. Скоро все закінчиться і почнеться новий етап. Зараз був тільки початок літа, але в цих краях особливого тепла ніколи не було. Лише останній місяць літа був теплим і то не завжди, бо починався період дощів. Потягнувши за поводдя, я зупинив коня і зістрибнув з нього. Треба його десь прив'язати, щоб не втік. Попереду було невелике самотнє дерево. Ненадійно, але краще ніж нічого. Мені хотілося скупатися в морі, сподіваюсь, що це зніме мою напругу. Знявши пальто і рубашку, я зайшов по коліна у воду. Вона була проходною і цього має бути достатньо, щоб почати думати. Коли я зайшов на достатню глибину, то пірнув. Давно я себе так добре не відчував. Свобода. Це слово майже ідеально підходить для опису мого стану зараз. Незнаю скільки пройшло часу, але потрібно було повертатися. 

  Коли я вже був на березі, то відчув на собі чийсь погляд. Я оглянувся, але так нікого і не помітив. Напевне мені здалося. Додому йти було неохота. Але було потрібно і мені чомусь хотілося побачити Селесту. Хоч ці дні вона тиха, мені така Селеста не подобається. Раніше з нею було цікавіше. Та після візиту її батька вона принишкла, ніби очікуючи чогось. Треба буде з нею поговорити. Вдома було тихо, зайшовши на кухню, я побачив Гвен і Рубена. Вони спокійно сиділи і поки я не зайшов щось обговорювали.

 — Вечеря готова? - запитав я.

 — Та дівка начебто щось робила, - сказав Рубен.

 — А де Селеста? - я не бачив її ніде і це насторожувало.

 — Пішла прогулятися. Буквально перед вашим приходом, капітане, - відповіла Гвен.

  Пізніше вечерю мені принесла Гвен і сказала, що Селеста повернулася. Я вирішив не турбувати її сьогодні, а завтра обов'язково поговорити з нею. 

  Ранок швидко промайнув. Снідати я не хотів, тому взявши декілька схем шахти, одразу ж вирушив у місто. Зустріч мала відбутися в  залі банку "О'Форт". Коли я зайшов туди, то за столом сидів тільки Освін. Інших ще не було, а це означало, що я не запізнився. Для мене було за краще прийти раніше і підготуватися. З Фортом ми перекинулись декількома фразами для підтримки діалогу. Потім він пішов до входу, щоб зустріти інших і привести їх сюди. До зали зайшло восьмеро, якщо рахувати Освіна, чоловіків і сіли за стіл. Я ж залишився стояти.

 — Радий вас вітати, джентльмени. Ми зібралися тут для того, щоб вирішити чи ризикнети ви своїм золотом у гонитві за міддю.

 — Ви вибрали несприятливий час, капітане. Шахту Вотсона закрили і декілька інших на волосині від закриття, - сказав чоловік, який сидів справа від мене. На вигляд він був заможним і в його поведінці відчувалася вперненість, як нібито він був вищим від усіх нас.

 — Чи є в нас шанси на успіх? - задав питання інший. 

 — Мій задум невеликий, тому і витрати будуть невеликими. Зараз шахти закривають, поставки впали, а це значить, що ціна на мідь зросте.

 — А якщо ні? - це питання прозвучало знову від чоловіка справа. Мій погляд упав на іншого, того який сидів за ним. Як же я одразу його не впізнав, він був трохи старшим за мене. Син лорда Гестера, можливо він зараз і сам лорд, колись в дитинстві та і в юнацькому віці ми були друзями. То ж його голос буде в мою користь. 

 — Для початку пропоную себе на посаду керівника, а також містера Гестера на посаду скарбника, він буде вам звітувати куди і для чого були витрачені ваші кошти, до того ж в його обов'язки буде входити виплачувати заробітну плату шахторям, - озвучив я свою думку, - Містере Акройд, одна з ваших шахт закрилася два місяці тому, якщо ви продасте мені спорядження за дешевшою ціною, то затрати будуть не такими великими.

 — Оце нахабність! - вигукнув знову цей заможний чоловік, я його не знаю, але вже навіть мені стало цікаво хто він.

 — Банк "О'Форт" у разі успішної угоди надасть 200 фунтів, - сказав Освін.

 — Банк "О'Форт"? Я думав, що ти просто інвестор, а кредит надасть банк "Лестер", - знову втрутився цей чоловік. Схоже йому все не до вподоби.

 — Джордж Лестер надає кредити тільки процвітаючим шахтам, як тільки почнуться труднощі він одразу розірве договір, - відповів я.

 — Я згоден з Леоном, Джордж при перших невдачах кине нас. Він вже це зробив з Вотсоном, - вперше дав словесну відповідь Адам Гестер, до цього часу він лише кивав погоджуючись.

 — Кожен з вас отримає 5% акцій "Плейґанг". Ризик великий, але якщо ви азартні, то жалкувати не будете. Вклад на перший місяць 40 фунтів, - оголосив я. Потім дістав з внутрішньої кишені свою частину, - Ось мій вклад.