Міддлтон

Глава 14

Леон

В столі лежало близько 15 схем шахти "Плейґанг". Нижче 10 рівня все затоплено, щоб почати добувати мідь потрібно осушити мінімум 23 рівень. Саме на ньому припинили роботу перед закриттям. Там почали пробивати новий шлях, тому я думаю там мають бути поклади міді.

— У вас це в крові, капітане. Тільки я не знаю це благословення чи прокляття. Шахтарська справа завжди була в крові Міддлтонів. Я думаю, що це стане вашою загибеллю, - сказав Рубен, схоже я так захопився, що не помітив як він увійшов до мого кабінету.

— Дуже підбадьорливо

— Ви впевнені, що хочете продовжити справу батька? Він помер через це.

— Можливо і так, але я хочу ризикнути. Якщо ти прийшов для того, щоб мене переконати, то можеш повертатися до роботи, - сказав я.

— Я не для цього прийшов, - він протягнув мені листа, - Вам доставили листа декілька хвилин тому.

— Дякую, що приніс. Можеш іти.

Лист був від Освіна Форта, мого друга банкіра. Він писав, що хоче зустрітися зі мною, і що в нього є для мене добрі новини. Це було інтригуюче. Вчора я повернув гроші дядьку Августу і сказав, що не поїду до столиці. Його це розлютило, хоча він старався не показувати мені емоції.

Я визирнув у вікно. На подвір'ї була Селеста, яка мила голову. На вулиці вже було холодно і їй теж.

— Що ти робиш? - викрикнув я, так щоб вона мене почула.

— А Ви не бачите, сер.

— Йди в дім, - віддав я наказ, а потім так щоб вона не почула додав, - А то ще захворієш, - я сам часто ходив до моря і там плавав, але сумніваюся, що Селеста такою ж витривалою як я. На виході з дому зіштовхнувся з дівчиною. Її голова була мокрою, з волосся капала вода, а вона навіть з собою рушника не взяла. Я помітив на тумбі чисті рушники, взяв одного і дав їй. Вже пройшов тиждень після того як її батько навідався сюди, але Селеста досі вела себе доволі тихо. Вона й так була тихою весь час, а зараз стала ще більш закритою.

— Дякую, сер, - сказала вона і зайшла в будинок.

В місті нічого не змінилося з мого останнього візиту. Я зупинився біля банку "О'Форт" і зайшов всередину.

— Я чув ти маєш для мене новини. Змінив свою думку і готовий надати мені кредит.

— А ти схоже починаєш одразу приступаєш до справи, - сказав Освін, - Кредит тобі надати я не можу, але я знайшов для тебе вихід із цієї скрутної ситуації.

— Ну не тягни, бо я починаю підозрювати, що тобі подобається мене мучити.

— Я знайшов людей, які готові надати тобі кошти для відкриття шахти.

— Це чудові новини, але ж не все так просто.

— Не просто, вони хочуть мати свій відсоток акцій в шахті.

— Скільки?

— Вісім людей і кожен хоче мати по 5%. Взагалом це 40%, а тобі залишається 60%.

— Я не знаю. Мені треба обдумати це.

— Коли в тебе буде достатньо грошей ти зможеш викупити їх.

— Добре, коли можна з ними зустрітися? - запитав я.

— Ну з одним ти вже знайомий.

— Справді? І хто ж це?

— Я, - відповів Освін, - А завтра ти зможеш познайомитися з іншими.