Глава 9

Селеста 

  Холодна вода приводила до тями. Мені було необхідно змити весь бруд із себе та вимити волосся, що було нелегкою справою. Через холодну воду голова починала боліти, але я не припиняла полоскати своє руде волосся. Декілька хвилин тому Гвен принесла мені чистий одяг, а коли виходила, то голосно гримнула дверима. Я їм не подобалася, це було зрозуміло з першої секунди мого перебування тут. Незнаю чим я їм невгодила. Нарешті я помилася та взяла одяг, що мені принесли. Він був не новий, на декілька розмірів більший, я думаю якщо стягнути поясом, то буде нормально виглядати. Головне що цей одяг був чистим і не порваним. Я одягнулася і накинула на плечі невеличкий шерстяний плед, адже після холодного купання мене почало колотити. Я вийшла із кімнати, яка виконувала роль ванної кімнати. Волосся мокрими пасмами спадало на плечі. На кухні сиділа Гвен, здається вона чекала на мене.

  — Зараз ти поприбираєш на кухні, потім підеш працювати в город і приготуєш вечерю. Це все необхідно зробити до приїзду містера Міддлтон, зрозуміла?

 — А ви в цей час що будете робити? - мені здалося дивним, що я маю зробити стільки до приїзду Леона. В голові закралася думка, що вона повісила всю свою роботу на мене.

 — Ти тут свій нрав придержи, - цей голос лунав зі сторони дверей, - Років то тобі скільки? - заритав старий чоловік, в його голосі була огида до мене.

 — Достатньо, щоб думати своєю головою, - я вирішила діяти як сказав Леон, не давати перед ними слабину.

 — Та не так багато, щоб я не міг викинути тебе звідси як безпритульного кота, - ці слова різали серце. Безпритульна і нікому не потрібна, саме так я себе відчувала все своє життя. Та в мені все ж знайшлися сили дати відповідь. 

 — Не ви мене сюди привели, не вам мене і виганяти. Я піду тільки, якщо так скаже Леон.

 — Ти диви, вона його вже Леоном називає. Для тебе він є і буде містером Міддлтоном. Чи ти до нього в ліжко зажадала потрапити? 

 — Чортова шльондра, - обізвав мене Рубен, - Хочеш бути тут хазяйкою, а зуськи. Капітан ніколи не подивиться на таку як ти.

 — Я і не хочу його уваги, - це була брехня, мені хотілося його уваги. Леон був привабливим чоловіком, уваги від такого захотіла би кожна, але Рубен сказав правду, я йому не потрібна, принаймні як жінка, лише як прислуга, - Покиньте кухню, щоб я могла тут прибрати і приготувати вечерю для містера Міддлтона. 

  Вони мовчки, але гнів читався на їхніх обличчях, вийшли з кухні. Скинувши плед з плечей, я почала працювати. Зовні начебто було чисто, але у кутках, шухлядах та на поличках панував безлад, який мені потрібно прибрати і відмити. Це зайняло чимало часу, а потім я приготувала вечерю. Спекла свіжого хлібу і зварила суп. Продуктів було не так багато, але мало вистачити, щоб всі могти повечеряти. Я так захопилася процесом, що не помітила як за мною спостерігали. Це був він. Леон спостерігав за мною.