Глава 4

Леон

 На роздуми пішло декілька секунд. І я витягнув його з води.

 — Навчись нарешті плавати, а то колись так і помреш.

 — На мить мені здалося, що ти кинеш мене тут.

 — Мені теж так здалося, всього на мить, ‐ він сидів і шоковано дивився на мене, ‐ Ну ж бо, вставай, треба вибиратися звідси. 

 Вибравшись на поверхню, мені не стало легше. Думка про те, що було б якби я не допоміг, не виходила з голови. Анабель повернулася б до мене? Але він був моїм кузеном і я його любив як брата і якби це сталося б я не пробачив би собі цього до кінця свого життя.  

 — Ти не відповів на запрошення на моє весілля. Чому? - я згадав про конверт, який сьогодні зранку доставили, я його навіть не відкривав, тому що знав, те що там написано буде мучити мене.

 — Не знаю чи зможу прийти до вас, в мене як бачиш проблем вистачає і на їх вирішення потрібен час.

 — Приїде сестра Глорія і я впевнений, що вона хотіла б побачитися з тобою. 

 — Добре, я буду, але тільки задля того, щоб побачитися з сестрою. Мені пора. Зустрінемось пізніше. 

 Церковний дзвін повідомив про початок церемонії. А я так і не міг переступити поріг храму та побачити її вінчання з моїм кузеном. У думках були одні й ті ж питання. Чи завжди вона була такою? Чи кохала мене по справжньому? Чому погодилася на пропозицію брата?

 —Ти так і будеш тут стояти? - приємний жіночий голос звернувся до мене. Обернувшись я побачив ту котра завжди була і залишиться спокоєм у моєму житті. Гарні чорні кучері були вкладені в елегантну зачіску, кругле личко з рум'яними щічками сяяло від радості, в красивій блакитного кольору сукні вона виглядала приголомшливо красиво.

 — Глоріє? Ти так виросла, в останню нашу зустріч ти була малою бешкетницею, а зараз доросла красуня. 

 — Дякую, Леоне. Ну ж бо ходімо, а то пропустимо всю церемонію, - вона взяла мене під руку і повела в церкву. Ми прийшли саме вчасно.

 — Чи згоден ти, Олівер Міддлтон, стати законним чоловіком Анабель Дейчейл? Чи обіцяєш ти берегти та любити її?

 — Згоден.

 — Чи згодна ти  Анабель Дейчейл, стати законною дружиною Олівера Міддлтона? Чи обіцяєш ти любити, поважати та зберігати вірність своєму чоловіку?

 — Так, - я мав би відчувати злість, але не відчував нічого, як нібито мене просто вирвали з цього світу. Я відчув як мене хтось смикнув за руку.

 — Леоне, я б хотіла пройтися до маєтку пішки. Складеш мені компанію? 

 — Як я можу тобі відмовити, ходімо Глоріє. 

  Дорогою до маєтку Глорія розповідала про своє навчання в столиці та про те, яка вона рада повернутися додому.

 — Невже там було настільки погано, що ти вирішила повернутися сюди?

 — Звичайно ні, але для мене там дуже шумно і людно. А тут я виросла і тут мені спокійно, - відповіла Глорія. Ми вже майже дійшли до маєтку. Чесно кажучи йти туди не хотілося, але я не хотів засмучувати свою любу кузину.

 Час летів. Скоро настане вечір і я зможу піди звідси разом з іншими гостями. Але зараз усі танцювали та веселилися. Взявши стакан з бренді я пішов в іншу кімнату, де не було людей і я міг відпочити. Раптом ззаду двері відчинилися, хтось зайшов та зачинив їх назад. Я обернувся та здивовано застиг.

 — Нам необхідно поговорити.