63.1

Це був неймовірний успіх застати Гармонію наодинці. Крістіна та Богдан перезирнулися та прискорили крок. Побачивши цей маневр, Рада з Альбрехтом напружилися. Завжди коли ті йшли разом бути проблемам.

- Рада, Альбрехт. Як добре, що ми вас знайшли! – почав Богдан.

Рада від його погляду відчула холодок по спині. І не прогадала, наступна фраза позбавила дару мови не тільки її, але й Альбрехта.

- Ви маєте нас одружити!

- А-а ... е-е – Гармонія не знайшла що сказати впавши в ступор.

Першим прийшов до тями Альбрехт.

- Ви просите Мене одружити вас? - вимовив він виділяючи слова. – Зараз?

- Так! І негайно! – стрільнув на нього очима Богдан. – Ви герцог, і можете це зробити!

- Ви завтра вже поїдете! Немає часу! - поквапила його Крістіна.

Рада з Альбрехтом перезирнулися. Вони начебто зі позавчорашньої ночі не пили спиртне. Здається всяке... Рада хотіла похитати головою, щоб відігнати марення, але потім узяла себе в руки, втягнувши носом повітря.

- Отже, ми правильно зрозуміли? Ви хочете, щоб Альбрехт вас повінчав?

– Ні. Ми хочемо, щоб це зробили ви. Тобто Гармонія. – відповіла Крістіна.

- Так ми не можемо... - зам'ялася Рада. – Там був рідкісний випадок.

- А-а-а. Тобто ви пам'ятаєте, що сталося з двома парами… Але нам не потрібне безсмертя! Це буде честю, якщо нас одружить Золотий Дух. – усміхнувся Богдан, стиснувши долоню Крістіни. - Чи можете все зробити швидко? І без розголосу!

- В сенсі? - тепер черга кліпати очима прийшла Альбрехту. - Вони ж ваші друзі! Вони будуть раді…

Крістіна почервоніла, смикаючи рукою складки на спідниці. Рада посміхнулася, їй стало зрозуміло. Ці двоє завдавали клопоту не лише їм, а й усьому ордену. Найчастіше їхні скандали ставали предметом обговорення всіх на зборах. А тут Бац, най невгамовніша пара вирішила одружитися!

- Зачекайте тут! Я все принесу! – засміялася вона, зробивши крок убік. - Потрібні деякі предмети!

- Не кажи нікому! – Крістіна схопила її за руку, подивившись при цьому з благанням. – Усі сміятимуться!

Рада зітхнула ще раз, не захотівши відповідати. Залишивши Альбрехта розбиратися, дівчина побігла до їхньої кімнати. Саме там були предмети, які вони використовували на весіллях Світозара та Сави. Чого раптом вона згадала ким були хлопці Рада не розуміла. І найголовніше: чому саме у цей момент пам’ять відновилася?!

Взявши до рук ритуальну чашу та кинджал, Рада прикусила губу. Як би воно там не було, треба повідомити Філіпа – адже це його палац! Склавши всі потрібні речі у чашу, дівчина вийшла за двері.

Варто їй було зробити кілька кроків, як вона трохи ніс до носа не зіткнулася з Еммою.

- Рада? Куди це ти несеш?

- Тут така справа... - зам'ялася вона. – Крістіна та Богдан начебто закохані одне в одного.

– Ааа. Ти про це? Вона питала у мене вчора, чи зможе вона залишитися фрейліною, якщо вийде заміж. Я навіть не думала, що так скоро. А ти куди?

- У ліловий зал! Ну той що з колонами та камінами. Проводитимемо обряд!

Очі принцеси округлилися. Щось прорахувавши в голові, вона розвернулася на підборах і крикнула: «Ну так же не можна!» - й втекла. Рада усміхнулася, зрозумівши, що тепер на весілля прийде весь орден.