45.2

Вася припав на одне коліно важко дихаючи. Тримати захисний купол над такою великою кількістю людей було нелегкою задачею. Але доволі довгий час він добре з цим справлявся.

Поруч важко дихала Емма. Напочатку, коли їй тільки пояснили, що вона має робити, дівчина насупилася. Їй треба було просто знаходитися з Васею. Але те, що з неї також будуть текти сили вона чогось не подумала.

Почувши, як позаду щось впало, Вася різко обернувся. Емма лежала на килимі, до неї вже підійшли, щоб привести до тями. Вже деякий час з ними поряд була Крістіна, захищаючи ментально.

Думки кожного були з тими, хто був зараз у фортеці. Крістіна була не задоволена, що її повернули у табір, вона вважала, що могла б ефективніше виконувати своє завдання там у фортеці. Якщо сперечатися з магістром вона ще могла, тоді як з принцом Філіпом – ні.

Сонце тільки почало підійматися по небосхилу. Битва тривала лише три години. Та й це було забагато. Вони розраховували, що після того, як буде зламана стіна солдати захочуть здатися. Але навіть якщо хтось і хотів, вони цього не зробили. Цьому посприяли карателі, які наочно показали, що буде з тими, хто перейде на бік ворога. Карателі врешті вступили у бій, після того, як Святозар зруйнував шлях для підмоги. Час йшов.

Зустрівшись поглядом з Еммою, Вася посміхнувся. Дівчина відповіла йому слабкою посмішкою.

- Поїж щось. – промовив він.

- Я не голодна. – зітхнула Емма. – Усе добре…

Васі хотілося сказати якісь слова підтримки, але усе що хотів, казати в голос було не можна. Випрямивши ноги, що затекли від довгого сидіння в одній позі, хлопець знов важко зітхнув. Тільки він давав хоч краплі думок пролізти в його мозок, як вони захоплювали його бурхливою рікою.

Його тішило наскільки дівчина серйозно відносилася до свого завдання. Але чи відчувала вона до нього хоч щось? Він навіть не був до кінця певен чи був її другом. Але скоро все закінчиться, вона стане принцесою, а він так і залишиться слугою. Ні другом, ні коханим. Від цього ставало сумно. Іноді йому здавалося, що він не хоче перемоги. Бо після неї назавжди втратить кохану жінку.

- Я врешті щось поїм. – сказала Емма підійшовши до стола, де стояла тарілка з м’ясом та хлібом.

Подивившись на виделку сліпим поглядом, дівчина взяла у руку ніж. Якась мить і вона встромила його собі в живіт. Емма скрикнула випустивши ніж із рук. Крістіна закричала зігнувшись на килимі та стискаючи голову руками.

- Чорт би їх побрав! – вилаялася телепат. – Каратель!

Захисні щити миттєво впали, як тільки він побачив червону пляму, що розтікалася по животу Емми. Вони відволіклися на мить і якомусь карателю вдалося пробитися через них та захопити розум Емми. Навряд він бив навмання. Каратель міг дізнатися, що якщо не стане Емми, то сила Щита зникне разом із нею.

- Васю, не смій втрачати контроль! – крикнула Крістіна, і після цього відчула новий різкий біль у скронях. – Пізно. Вони використали магію, двадцятеро наших мертві. Хто не знаю.

Крістіну бив озноб. Вона подумки намагалася продивитися фортецю, щоб відшукати там знайомі ниточки. Але на це не було часу. Еммі вже надавали допомогу, але дівчина бачила, що з такою раною вона швидко втратить багато крові.

«Дерик, принеси сюди Андраша або Артема. Негайно. Це важливо»

«Зараз» - миттєво відізвався до неї Дерик. Сам він не брав участь у битві. Йому заборонили, хвилюючись, що з такою силою у них тільки він.

Через декілька хвилин посеред намету з’явився Дерик з Артемом.

- Що тут у вас? – різко кинув хлопець, а потім побачив закривавлену принцесу на підлозі. – О… - від шоку вилетіли усі слова.

Кинувшись до неї він швидко просканував рану на отруту та чужорідні предмети, а потім почав  зцілювати. На це пішло п’ять хвилин.

- Що сталося? – після цього Емма відразу прийшла до тями. Декілька разів кліпнувши, звикаючи до світла, вона спробувала сісти.

- Тобі краще трохи полежати. Я зцілив рану, але ти втратила багато крові. Ти зачепила внутрішні органи. – сказав Артем. Піднявши на руки, він переклав її на ліжко.

- Я? Що сталося?

- Тебе на мить підкорив каратель. – побачивши перелякані очі Емми, Крістіна запевнила. – Він вже мертвий. Але й разом з цим померло багато наших. Це був їх план – вивести з битви тебе, і Щит впав.

- Через мене загинули люди? – Емма ще більше поблідла.

- Ні. Не через тебе. – зітхнувши Крістіна сіла на табурет, впустивши обличчя в долоні. – Це я його пропустила…

Вася розривався між тим, щоб кинутися до Емми, та вибудовувати нові щити. Він намагався більше ні краплі не брати її сил поки вона трохи не прийде до тями.

Коли сітка з чарів була вже сплетена, хлопець відразу кинувся до Емми. Присівши поряд на ліжко, він стиснув її долоню у своїй. У наметі залягла тиша.

Мертвенно бліда Крістіна почала сканувати фортецю внутрішнім поглядом. Їй важливо було дізнатися, хто саме постраждав через збій у захисті. На щастя небагато. Більшість їх були ще повні сил.

«Дане… - покликала вона Богдана. – Що там у вас?»

Хлопець озвався через декілька довгих секунд.