33.2

Ліан

- Досі не розумію, чому так вчинив. Що мене тоді зупинило? Була зима, здається, середина лютого 1624 року. Як зараз пам'ятаю: стояв сильний мороз, прибережні води були вкриті льодом, а дерева ломилися через велику кількість снігу на них. Завивав вітер. Але навіть він не завадив мені почути дитячий плач. О так. Це був саме він – нещасний, по чию душу я тоді йшов. На відміну від нього, холод був мені не страшний.

Підійшовши ближче, я побачив на узбіччі дороги згорток. Присівши, я вже зібрався зробити свій ритуал, але щось мене зупинило. У згортці лежав піврічний хлопчик із посинілою крижаною шкірою. Він помирав.

До цього мені доводилося обривати життя дітей, але цього разу з'явилося непереборне бажання зігріти його, дати шанс відчути дитинство. Вже тоді я знав, чия це дитина. І мені було відомо, що не так давно тут проїжджала карета, і його просто викинули на сніг.

Найбільше мене вразило те, що це зробили не якісь бідні селяни, які не можуть прогодувати дітей, а найбагатша родина. Малюк належав до імператорського роду Мідні, і був молодшим сином Філіпа XI та Марії Едуардівни.

Це було дуже сумно... Піднявши дитину, я загорнув її у свій плащ, і поспішив забратися з дороги. Мені тоді здавалося, що я роблю правильно, хоча зараз мене стали відвідувати сумніви.

Обігрівши та підлікувавши, я подався до двору імператора, щоб повернути дитину. Ну, і щоб уникнути повтору дав хлопчику особливе зілля, яке робило його не вразливим до всіх отрут, зброї, холоду та інших бід. Тепер ніщо не могло зазіхнути на його життя.

Само собою, коли імператор із дружиною побачили молодшого сина (а його звали Гордій. Забув нагадати) вони не дуже зраділи. Це було видно з їхніх переляканих обличь. Але, попри на це, вони намагалися виглядати дбайливими батьками, у яких ніби викрали дитину, і вони не знаходили місця від горя.

Мене вони звичайно не впізнали, так, як я прийняв смертний вигляд. Таких комедій я надивився багато, але вибору не було, і я залишив їм сина. У їхніх думках вже тоді будувалися плани нового способу, як позбутися дитини. Але, як казав, жоден не спрацював – хлопчик виріс усім на зло.

- Хоча краще б я його тоді сам задушив…

Після цього я намагався стежити за цією сім'єю, і з'ясував одну цікаву деталь. Головним ініціатором замаху на маленького Гордія був старший на п'ять років брат Альберт. Цей примхливий, егоїстичний хлопчик, якому по всьому потурали батьки.

Вони були впевнені, що після них трон займе саме він. І раптом якийсь провісник повідомив, що молодший син спробує захопити трон і влаштує переворот. Та й сам Альберт, як тільки побачив новонародженого брата, одразу почав пхикати і просити прибрати його з палацу, ніби він зазіхне на його територію.

Та й ще імператорській сім'ї було соромно, що в них народився інородець.

- Не знаючи всієї історії, я б ніколи не припустив, що те малолітнє чудовисько буде потім вашим батьком. Вибачте, Альбрехте, але ви самі попросили мене розповісти, як все було насправді. Після того я більше не втручався, а потім навіть забув цю історію. Але дещо я таки знаю…

Минуло п'ятнадцять років. Хлопчики підросли, змужніли. Особливо вирізнявся старший - Альберт. Йому тоді виповнилося двадцять один, він був таким же егоїстичним, як і в дитинстві, і любив галасливі гуляння та бенкети.

Що можна сказати про молодшого? Гордій у свої п'ятнадцять не був його протилежністю (нічого доброго та світлого) – густі чорні брови, недобрий погляд, він чимось був схожий на ворона, який чекає на свою здобич. На відміну від свого старшого брата його анітрохи не цікавили веселощі, він ненавидів чарівників, і вважав за краще вивчати науки.

У 1639 році на війні з Роеном загинув імператор Філіп XI і молодий Альберт по праву зайняв трон. Чи змінився він із того моменту? Може трохи. Адже за його короткого правління країна знов процвітала та був підписаний мир. Піддані його не особливо любили, але їхню повагу якось зумів отримати.

Залишившись під опікою самого себе Гордій Мідний, заздрісно поглядаючи на Альберта, почав будувати проти нього підступи. Він намагався зробити все, щоб очорнити брата в очах людей, що оточували його. Намагався зірвати важливі договори, брав участь у розкраданні державної скарбниці.

Все закінчилося в одну мить. Альберт прокинувся в холодному поті, від жахливого сну, де його голова була насаджена на кілок, і виставлена на в'їзді до столиці. Він злякався. Особливо того, що кошмари почали відвідувати його часто. Він став нервовим та підозрілим.

А поки він мучився кошмарами, його молодший брат збирав своє військо. Це були найжахливіші люди в імперії, у тому числі й чорні маги. Їхніми послугами користувався ще імператор Філіп XI для піймання небезпечних злочинців.

І в липні 1644 року імператору Альберту Мідному довелося кинути трон і рятуватися втечею. Гордій же, прибравши владу до рук насамперед позбавився всіх наближених до брата. Не пошкодував нікого. Далі черга перейшла до більш сильніших магів – спочатку тим, хто був близько, а потім його щупальця дотяглися і до далеких сіл.

Дехто каже, що Гордій знищував тих через те, що боявся. Це була не так. Він їх ненавидів. Починаючи з батьків та брата, закінчуючи простим людом. Йому було мало, що Альберт втік, залишивши йому все, Горді захотілося його смерті навіть більше, ніж раніше.

- Я не знаю до яких сил звернувся Гордій, але після того біля нього з’явилася дивна чорна тінь, яка виконувала його забаганки.