Філіп походжав по світлиці стискаючи та розтискаючи кулаки. Гнів кипів усередині нього ще коли він тільки під’їхав до степу біля Горденово. Там було справжнє побоїще. Його військо повернуло перевагу роксанським бунтівникам.
Людей було дуже важко збирати. Він витратив багато грошей, щоб вмовити приєднатися до них. І тільки звістка, що зробила Гармонія переконала їх.
Філіп не знав, радіти йому чи гніватися. Все йшло за планом, але не за його планом! Хлопець на якого він покладав стільки надій виявився нащадком його запеклих ворогів. Хто б міг подумати, що таке станеться. Він своїми руками повернув його в імперію, і тепер люди раді проголосити його своїм імператором. Батько Мідного принца особисто доклав руку, щоб де Аурельо втратили все та довгий час жили в злиднях.
Філіп був злий через несправедливість цього світу. Він стільки років намагався об’єднати чарівників, а у цих дітей це вийшло за три місяці.
Двері несподівано грюкнули, це змусило Філіпа відірватися від своїх думок. У кімнату увійшов Миро – ватажок химородників. До недавно Філіп думав, що це лише казки. А тепер виявляється, що народ, який може перетворюватися у соколів реальний. І вони від початку знали, що Альбрехт їх принц. Філіп заскреготів зубами від люті, що закипала у ньому.
- Пробачте, що змусили вас чекати. Я був потрібен дочці. – замість привітання сказав отаман Миро.
- Прийміть мої співчуття. Я би дав вам ще час, але треба швидко вирішувати, що робити далі.
- Ми чекаємо знак від Гармонії.
Філіп насупився.
- Вони діти. Хоча й визнаю, що їх вклад неоціненний.
- Бачу ви злитесь не через це. Ви вже знаєте, що Альбрехт спадкоємець імператора Альберта Мідного? Але це не повинно змінювати ваше ставлення до нього. Хоча багато хто хоче бачити його на троні, він тут не для цього. У нього та леді Ради інша місія.
- Ви мені не скажете, яка саме?
- Ні. – отаман показав всім своїм виглядом, що тема закрита. – В нас є деяка інформація від нашої розвідки. Я хотів з вами це обговорити.
Філіп кивнув та вказав долонею на стільці біля столу.
* * *