27.6

Алексис отямилася на маленькому ліжку в зануреній у темряву кімнаті. Світла від свічки ледве вистачало, щоб хоч щось розгледіти. Вона тоді не зрозуміла, як знепритомніла.

В голові було порожньо. Поворухнувши пальцями, вона намацала обручку і зітхнула.

Усвідомлення того, що сталося, прийшло до неї відразу - Ваня загинув... Відкинувши ковдру, дівчина схопилася з ліжка і в одній сорочці кинулась до дверей. Не встигла вона торкнутися ручки, як двері самі відчинилися, на порозі стояла її мати Млада.

Побачивши дочку, жінка здригнулась ніби побачила привида.

- Ти прокинулася. Усі переживали...

Дівчина похмуро глянула на матір.

- Де Ваня?

- Алекс, він...

- Я знаю. - зрозумівши, що хоче сказати мати перебила її Алексис. - Його ж ще не встигли поховати? Вони не наважилися цього зробити без мене!

– Ні. - зітхнула жінка, їй би не хотілося, щоб дочка була на похороні. - Ти впевнена?

Алексіс придушила зітхання і, подивившись кудись у простір, кивнула.

- Я хочу його побачити. В останній раз. Де він?

– Зараз принесу одяг. - обвівши дочку сумним поглядом, сказала Млада.

Алексис повернулась на ліжко, сівши стиснула долонями його край. Дівчина стала ледь похитуватися, перед її очами пролітали хвилини перед тим як вона тоді знепритомніла.

«Чому мене не вбили?»

Мати повернулась через декілька хвилин з чистим одягом. Попередній був весь у крові.

- Тримай. Це було у внутрішній кишені його куртки. – жінка простягнула дочці розпечатаного листа вкритого слідами крові.

Алексис тремтячими руками забрала лист, а речі попросила покласти на ліжко. Мати кинула на неї стурбований погляд, але вирішила дати їй ще трохи часу. Коли за мамою закрились двері, дівчина витягнула складеного листа. Папір був попередньо висушений за допомогою магії, але деякі речення зітерлися.

У середині все знов почало закручуватись у клубком. Алексис зробила вдих-видих і нарешті почала читати листа. Іван його отримав позавчора, він довго не хотів його читати, боячись на реакцію батьків. Вони не були у захваті від його військової служби, а до того ж він одружився без батьківського благословення.

Перші рядки змусили губи трохи сіпнутись угору. Це напевно писала його молодша сестра.

Яка ж ти свиня, Ваня.  Позбавити мене можливості бути на твоєму весіллі. Батько був злий, коли прочитав твого листа. Невже ти думав, що ми не дозволимо тобі одружитися? Хоча вони були б раді щоб ти не приймав таку активну участь у війні. Є багато важливіших справ при яких не треба ризикувати життям.

Вітаю тебе старший братику з весіллям. Сподіваюсь твоя дружина та особлива дівчина про яку тобі колись сказала провидиця. Цікаво, що ж тобі довелося зробити, коли ти її зустрів?

Далі було багато затерто.

А тепер погані новини. Через те що ти покинув свій полк та перейшов на бік повстанців тебе оголосили зрадником. Тобі загрожує смерть, якщо знайдуть. Тому будь обережним.

До нас приходили з обшуком. Твою кімнату перевернули догори дригом, шукали докази, що ти допомагаєш повстанцям. Вони нічого не найшли, але погрожували батькам, що відберуть їх майно та запроторять до в’язниці.

…

Я розумію, про що ти думав, коли тікав. Я рада, що з тобою все добре. У наш старий маєток ми більше не зможемо повернутись. Фронт зупинився у нашому місті. Він знищений. Роенські солдати зрівняли з землею половину міста. Серед них було дуже багато магів. Наші воїни виявилися безсилими.

Благаю, надери дупу імператору. Бо я не хочу щоб тут був Роен….  

Ми будемо чекати на твою звістку та приїдемо з першої нагоди. Батько через свої канали довідався трохи за цю «Г». Не знаю наскільки їм можна довіряти, але те що вони вже зробили заслуговує поваги.

Нижче була приписка біглим почерком.

Батьки мали розмову зі своїм давнім другом. Так ось це виявився той завдяки якому приїхала «Г». Ми будемо допомагати, тримайтеся….

Коли ти був малий вони планували одружити тебе на його  донці. Не знаю, як її звуть…

- Емма. – Алексис з шумом випустила повітря з легень.

Ця новина не викликала у неї бурхливих емоцій. Світ виявився тіснішим ніж вона гадала.

Дівчина не знала: відповів коханий на лист? У будь якому випадку вона мала написати родині про його смерть.

Склавши обережно листа, Алексис засунула його знов у конверт. Піднісши його до вуст, вона на мить завмерла, спіймавши його запах. На папері просякнутому кров’ю залишився ледь вловимий запах хвої. Дівчина здригнулась, відчуваючи як тіло пронизують імпульси. Біль підступав до грудей, змушуючи серце обережно битися, щоб не бути розчавлений грудною кліткою.

За весь цей час вона не змогла видавити з себе ні сльозинки. Сховавши листа у сумку, дівчина швидко одягнулась та стала переплітати косу. Заколовши її на голові шпильками, дівчина пов’язала поверх хустку. Після одруження вона мала завжди вдягати головний убір. А тепер тим паче.