Глава 27. І на небі, і на землі

Іван стояв спершись руками на кам’яний поручень балюстради. З цього балкону було видно ліс на багато миль. Характерники називали це місце гніздом. Будівля знаходилася у самому центрі фортеці. Вони гостювали тут з Алексис відтоді, як одружились.

Холодний осінній вітер тріпав коротке русяве волосся хлопця. Останнім часом магія якою можна було обігріти оселю працювала дуже погано. Характерники казали, що це діло рук нечистої сили. Але усім було зрозуміло про кого йшла мова. Так тут називали лише імператора з його посіпаками. Істоти, що жили у лісі були просто чарівними створіннями.

Нечутно ступаючи до нього підійшла Алексис, та притиснувшись до його спини, ковзнувши долонями на груди. Хлопець усміхнувся, та повернувся, що змусило її перервати обійми.

- Я тебе усюди шукала. – дівчина встала навшпиньки, щоб він зміг її поцілувати, та знов притулилася до його грудей. – Як йдуть твої тренування з батьком.

- Він з мене вранці сім потів зігнав. – посміхнувся хлопець, поклавши долоні їй на талію. – А потім наказав читати вголос книжку. Він каже, що я здібний учень, але мені ще треба працювати над вимовою.

- Я чула тобі прийшов лист із дому. Як вони відреагували на наше весілля? – обережно поцікавилась вона, підвівши очі.

- Не знаю. – хлопець тяжко зітхнув. – Я боюсь читати. Моя сім’я не схожа на твою, у них інші цінності.

- Які?

- Я…

Відповідь застала дівчину зненацька. Вона очікувала на інше.

- Вони не хотіли, щоб я йшов захищати країну. Вони вважали, що наш імператор не гідний того щоб за нього помирати.

- В чомусь вони були праві. Але такі як ти потрібні цій країні. – дівчина посміхнулась йому в обличчя, і притулилась щокою до пухнастого светра, що зараз був на хлопцю. Він трохи поколював замерзлу від холоду шкіру. – Ми не знаємо, що буде з нами, якщо сюди прийде Роен. Можливо він перетворить наші життя в ще більше пекло. Декілька моїх знайомих вже втратили дім через війну… через їх село пройшов фронт.

Іван замислився, згадавши той момент коли твердо вирішив, що піде у армію.

* * *