26.2

Загін з Летії

Руслан користувався тим, що Дольф зараз стоїть на варті, і він у наметі один. Він був мовчуном насправді, але йому доводилося підтримувати розмову. А Дольф любив поговорити та повчити.

Вже провалюючись у такий блаженний сон, хлопець почув шарудіння і розплющив очі. У напівтемряві він зміг роздивитися Таню. Після того випадку вони намагалися зробили вигляд, що нічого не сталося. Вона знов була тією веселою дівчиною, яку він зустрів у своєму загоні.

- Тань, ти чого так пізно? – підвівся він на ліктях.

- Я хочу спати з тобою! - зробивши кілька кроків вона присіла на коліна.

- Ні! Я спатиму один!

- Русь, ну, Русь, не будь букою. Я ж замерзла. Пусти мене до себе переночувати.

- Іди до себе, Тань.

- Але ж там холодно! - заявила вона.

- Заклинання ти знаєш. Обігрій!

Підібгавши губи, дівчина незважаючи на його протест прослизнула йому під ковдру. Хлопець настільки був шокований таким нахабством, що спочатку нічого не зробив.

-Ти з глузду з'їхала? Хочеш, щоб у мене були проблеми від твого батька? Побачить нас разом, він мені вуха відірве!

- Так, я просто погрітися! Батько не дізнається! - Дівчина схилила голову, намагаючись зазирнути йому в очі.

- Іди кому я кажу?! Ти живеш у наметі з моєю сестрою! Там тепло та затишно! – хлопець хмикнув і сів. - Я не хочу проблем!

– Так їх і не буде! - Таня теж сіла, уткнувшись носом йому в плече.

Руслан роздратовано смикнувся, відчувши, як її рука ковзнула йому на груди.

- Іди, Тань! Не час! На нас лежить важка місія! Ми маємо думати тільки про це!

- А може, нас завтра вб'ють? - знову спробувала його обійняти дівчина, але Руслан остаточно відсторонився почувши від неї запах спиртного.

- Ти знов? – насупився він.

- Облиш. Я лише трохи. І до речі у компанії з твоєю сестрою. Вона зараз спить. Ну так, що? Можна я залишуся?

- Подумай своєю гарною головою! – Руслан зміряв її поглядом, погоджуючись, що вона гарна. Навіть дуже. - Якщо хтось дізнається, що ти ночувала зі мною, пройдуть чутки, і про це дізнаються твої батьки. А з тобою вже й так наробили зайвого. Я так не хочу!

Таня хмикнула і підібгала губи. Було видно, що вона хоче посперечатися, але тримається щосили. Піднявши голову, вона встала. Так само гордо піти не вдалося, вже на виході вона стукнулася головою об каркас намету, густо почервонівши, втекла.

Руслан придушив смішок у той момент, але посмішка таки зворушила його губи. Він би залюбки погодився, але тепер була висока вірогідність попастися. Мати заборонила йому її любити, але хто казав, що серце слухає чиїсь вказівки?

Завтра сім’я Тані сховається у лісі химородників. Вони дуже довго не хотіли їхати, переживаючи за дочку. Таня від цього лише починала нервувати, бо її бісили спроби пожаліти. Вона дуже змінилася після завдання на цвинтарі, хоча й запевняла його, що все добре.

Руслан пообіцяв собі, що завтра, коли вони вирушать в Андрію він наздожене дні, що вони провели нарізно.

* * *