22.2

І вони були…

Не пройшло й двох днів, як у їх двері постукали.

Андраш сидів на веранді відкинувшись на спинку плетеного крісла. На столі поруч ще димилася повна чашка чаю з бергамотом. У нього був свій ритуал. О п’ятнадцятій він відкладав усю роботу, та усамітнювався на веранді. Це допомагало розслабитися. Молодий граф відтоді, як перейняв роботу та титул діда не мав для себе достатньо часу.

- Пане. – у двері веранди постукали. Чоловік невдоволено підібгав губи – слуги знали, що у цей час його не можна турбувати. Зітхнувши, він махнув рукою, щоб заходила. – До вас прийшов стражник!

- Стражник? – брови Андраша поповзли на лоб. – Для чого?

- Сказав, що йому треба поговорити з леді Станкою.

«Для чого тому знадобилася моя сестра?» - подумав він, йдучи через дім.

 На півдорозі його перестріла Станка. Дівчина виглядала трохи наляканою, постійно смикала себе за мереживний рукав.

- Йди до себе. – наказав їй Андраш.

Дівчина його не послухала, але й не пішла слідом.

Стражник стояв на порозі тримаючи у руці сувій. Справ з поліцією Андраш раніше не мав. Він був законослухняним громадянином Веларі.

- Добрий день. Чим зобов’язані? – спитав чоловік, надівши маску спокою.

- У мене ордер на арешт леді Станки Золтан. Я зобов’язаний відвести її…

- Куди? – Андраш перебив його, зсунувши брови. – Невже у в’язницю? У чому її звинувачують?

- Пробачте за незручності. Сподіваємося, що це помилка. Але нам було наказано перевірити її на наявність магічної сили. Якщо вам нічого приховувати, то пройдімо у відділок.

Андраш застиг, шалено перебираючи у думках варіанти відступу. Ні йому, ні Станці неможна було проходити перевірку радаром. Бо він би показав наявність у них магії.

Ніхто про це не знав, навіть дід, який виховував їх довгі роки. Магією володіли обоє батьків.

Хоча й вони це приховували, бо тоді за магію карали без розбору.  Не було ретельних перевірок. Вистачало чуток.

Станка стояла за дверима, слухаючи розмову брата зі стражником.

«От козел старий. Я тебе в землі поховаю» - думки дівчини не були порожніми. Вона досить добре володіла магією землі. На відміну від брата, якому передалася сила матері – зцілення, Станка могла бути серйозним суперником у бою.

- Хто навів такий ганебний наклеп? – переконливо обурився Андраш. – Може й його треба перевірити?!

- Не можу сказати. Ваша сестра звинувачується у тяжких гріхах. Свідомо чи ні, але вона допомагала Гармонії.

На цьому моменті у коридорі залягла тиша. Андраш втратив дар мови. Їх сім’ю звинувачують у державній зраді. І тепер це не буде нещасний випадок, як з батьками. Їх повісять або спалять привселюдно. Хоча скоріше спалять.

Ховаючись, Станка почала шукати в пам’яті будь-які згадки про Гармонію. Вони наче були іноземними артистами. Але потім почали ходити слухи, що вони намагаються розпалити громадянську війну. Ті люди, що доєдналися до них були оголошені зрадниками.

Станка знала, що у Андраша не вийде заступитися за неї. До того ж йому також загрожувала смерть. Навіть якщо на нього поки нічого немає, вистачить наявність магії у неї. А він, як її родич також буде змушений пройти перевірку.

Вибору немає. Стиснувши кулаки, дівчина зібралась з думками та штовхнула двері.

Побачивши сестру, Андраш гнівно зиркнув на неї.

- Ви до мене? – усміхнувшись спитала вона. А вже наступної миті земля у мармуровому горщику задрижала. Стиснувши долоні, дівчина змусила землю вирватися назовні, зламавши при цьому рослину, що була в ній.

Розвівши долоні, Станка наказала землі сформуватися у дві напівкулі, а потім, звівши долоні, з’єднала їх на голові стражника. Це сталося миттєво, він навіть не встиг закричати.

Вирячивши очі Андраш дивився, як земля щільно обліпила голову стражника, перекриваючи йому повітря. Сіпнувшись, він впав на підлогу, а вже наступної миті земля втратила свою щільність, осипавшись поруч.

Андраш лише хитнув головою. Він мав би зупинити сестру, але не став.

Кинувши швидкий погляд на коридор, Андраш не довго думаючи вхопив стражника за ноги та потяг на вулицю. На щастя більшість слуг були сьогодні вихідні. Та й на вулиці рано темнішало.

Витягши мертве тіло на ганок, чоловік очима вказав на землю. Станка зрозуміла все без зайвих слів. Піднявши бруківку та шар землі під нею, вона поховала стражника.

- І що далі? – закінчивши, брат з сестрою розгублено подивилися один на одного.

- Напевно тікати.

Коли наплив адреналіну спав, дівчина почала розуміти, що накоїла. Але іншого вибору у них не було. Або вони, або їх.

Намагаючись не сильно привертати увагу брат з сестрою пішли збирати речі. З собою вони взяли найнеобхідніше. Якби не це цей випадок вони б й надалі намагалися жити звичним життям. Але тепер у них був один шлях – знайти Гармонію.

* * *