* * *

Загін з Ондрії

- До столу. А то охолонуть. Дівчатка, хлопчики, їсти! - крикнула Крістіна, поставивши на стіл велику миску з пиріжками.

Це був перший раз, коли їм вдалося так добре пообідати. Хазяйка будинку, троюрідна тітонька Тіни з радістю надала їм кухню. Сама ж вона поки що була відсутня.

Їм пощастило виконувати завдання неподалік, тому гріх було не заскочити.

З'ївши приготовлений Тіною та Настею рибний суп, вони приступили до пиріжків.

- Дуже смачно! - вигукнув Богдан, а потім раптом схаменувся. - Ну, їсти можна.

Крістіна лише посміхнулася закотивши очі.

- Це мамин рецепт. А твоя Маша, що вміє готувати?

- Ну... - прикусив губу хлопець. – Я не бачив просто... Ми з нею нещодавно зустрічаємось.

- Багато різних страв! – влізла в розмову Настя. -  Я кілька разів була в неї, коли вона готувала.

Крістіна відвела очі убік і побачила, як Міра хитає головою.

- Мабуть, вона дуже смачно готує. - дівчина спробувала не подати знаку що їй відомо протилежне. – Усі сільські дівчата, це вміють. Ось ти, Міра, ти ж умієш?

- Я не найкращий приклад. Я виросла у багатій родині. У нас є наймити. Тож по дрібницях.

- Ну нічого. Повернуся додому, обов'язково загляну до неї на вечерю. – Богдан відвів сумний погляд. - Швидше б...

Крістіна підвелася зі столу, налити чаю. Подумки вона провела з собою коротку розмову, вона зводилася до того, що Богдана чекає сильне розчарування…

* * *

Дні пролітали один за одним, і кожного разу їх чекав успіх. Їм вдавалося без зайвих зусиль знаходити спільну мову з людьми. Хоча основну роботу робив Гейб Паріс.

Чарівники з’являлися, як гриби після дощу. Але бувало й таке, що прості люди приєднувалися до них. Це був лише початок повстанського руху. Іскра, яку запалила Гармонія тільки но почала розгорятися.

Місія загону Гейба, що з легкої руки Насті назвався «Голем» в цьому селі закінчилася. Купивши їжу і воду, вони зібралися на багатолюдній вулиці. Пора було рушати у дорогу.

Крістіна підібгавши губи, дивилася на натовп, їй було некомфортно. Гейб вчив її не читати думки, але на таких завданнях їй навпаки заборонялося ставити щит. Вона повинна була завчасно попередити про небезпеку.

Краєм ока Крістіна помітила трьох дівчат, що вийшли з натовпу. Вона зрозуміла, що прямували вони до них, тільки коли ті опинилися поряд.

- Це ти Христина Болотна?

Дівчина напружилася, порахувавши до п'яти. Їх думки були прозорі, як води річки Тенс, що протікала біля її містечка.

- Я Крістіна Озерна! – все ж таки відповіла дівчина.

- Неважливо. – фальшиво розсміялася одна з дівчат, обвівши компанію поглядом. - Що прийшла чужих хлопців відбивати?!

- Стежте за словами! – виступив уперед Гейб Паріс. Його обурили нападки на його підопічну.

Всі три дівчини обвели його вивчаючим поглядом і хмикнули.

- Ви її коханець? - запитала одна безсоромна.

- Ні! – проскрипів зубами чоловік. Виховання не дозволяло йому відреагувати інакше. – Що ви хотіли?

- Ах да. Зовсім забули. – одна з дівчат стала кусати губи, ніби ось-ось заплаче. Вони й не приховували свого справжнього відношення. - Тобі відоме ім'я Цвітана Мирона? Як же ти посміла влізти в чужу родину?! Ти безсовісна байстрючка! Тож слухай! Ти ніколи не відмиєшся від ганьби! - вигукнула дівчина, привертаючи увагу. – Слухайте усі! Ця дівчина намагалася відбити чоловіка у ліпшої подруги!

Крістіна вже знала, що її чекає. Адже ніхто не вмів приховувати думки. І коли дівчата голосно заспівали, їй хотілося закрити обличчя рукою, або побитися головою об стіну.

Засиділася ти, чорноока

Без любові взаємній, без ласк

Що ж ти робиш, дівка безстидна.

Він же мій чоловік, кохання у нас.  

Ти зварила зілля ніченькою

І йому в кухо́ль підлила.

Знай же, знай, дівка безстидна.

Ти нізащо його б не звабила́

Ти не ший собі сукню весільною.

Приворот, клята відьма, знімай.

Бо у нього дружина красивая.

Бо у нього сім’я. Не чіпай!

Їхня пісня була схожа на чисте знущання, а приспів, що вони вставляли між чотиривіршами, дратував Богдана, який навіть зі своєю неприязню до дівчини не дозволяв собі обливати її брудом. А Крістіні хоч би що – слухає з кам'яним обличчям.

А він мені нравиться, нравиться, нравиться.

І вдіяти нічого не можу я.