Глава 11. Ніколи не ображайте дівчину!

– Вам не здається, що з нами багато не зареєстрованих чарівників? Гордій видав дозвіл лише дванадцяти, а останнім часом приєдналося ще сім, включаючи пані Емму та пана Філіпа.

- Я про це думав, Гейбе. Нам не вистачить часу навчити їх усьому. Але сподіваємось на тебе. Ти досвідчений чарівник, і візьмеш контроль над новоспеченими магами. – сказав Альбрехт.

- Ваша Високість…

- Емма та Василь вирушать самі. Я ще не встиг повідомити її батькові. Думаю, він буде проти. Але так треба. Василь дуже сильний маг, і нам вигідно, щоб його сила розвивалася. А ти поїдеш з іншими. Якщо найближчим часом знайдемо когось, буде ще дві команди.

- Ви сподіваєтесь на такий самий результат?

– Ні. Це було б дуже просто. В нас не так багато часу. Тому постарайтеся не підвести. Нашим новеньким належить зайнятися  пошуком інших чарівників по своїй області. Ми з Радою здобудемо для них прості радари. Тому їхнє навчання дуже важливе.

– Для мене честь служити Вам Ваша Високість. І я виконаю будь-який ваш наказ.

- А тепер повертайся на пост. Поки що нікому не слова. Потрібно підготувати Філіпа до новини. Я не хочу, щоб він завадив планам.

Подивившись на всі боки Альбрехт вирішив знову повернутися в намет до Ради. Дівчина досі спала, і навіть не почула, як він пішов.

Поцілувавши її в щоку, хлопець заліз у свій спальний мішок. На щастя, ніч була теплою і спокійною.

* * *

Ранок їх зустрів сонячним промінням. День обіцяв бути добрим. Поснідавши, Гармонія, і їхній загін, що за останні дні збільшився на п'ять осіб, знову вирушили в дорогу.

За попереднім планом, Рада з Альбрехтом на конях поїдуть до Брія, дізнаються що там, та повернутися. Радар з наближенням почав вібрувати і показувати одного чарівника, що активувався, вони не сумнівалися в удачі. Альбрехт сподівався, що це буде телепорт – маг, який може переміщатися у просторі. Їм це було дуже потрібно.

В'їхавши до маленького містечка на північному заході Ондрії, Гармонія відразу ж потрапила до уваги. У цей час проходило весілля красуні Цвітани та Бориса, тому їх запросили виступити. Виявляється, про гастролі «Гармонії» було вже відомо, і яка була радість людей побачити знатних артистів тут.

Це була хороша нагода затриматися. Тому Альбрехт залишив Раду домовитися з батьками молодят про оплату за виступ, а сам поскакав назад до загону, щоб повідомити, що вони затримаються на невизначений час.

* * *

Не дивлячись на веселощі ні Рада, ні Альбрехт не могли розслабитися. Вони майже свердлили поглядами натовп, намагаючись вирахувати хто з них маг. Бажаної стрілки на сторінці не з'являлося, напевно, цієї людини просто тут не було.

Виконавши кілька пісень на тему кохання, вони навіть станцювали народний танець, де основні рухи були перебирання невидимих ​​струн у повітрі та обертання.

Не було нічого незвичайного – гості веселилися, молоді трималися за руки, тихо воркуючи. Гармонія вже залишила спроби вгадати, хто ж володіє силою.

Радар засік у цьому районі одного чарівника і досить сильного за імпульсами. Рада з Альбрехтом уже почали нудьгувати. Їм здалося, що вони даремно витрачають час.

Коли вони перестали грати, і відійшли за стіл, щоб перекусити, трапилося те, чого ніхто не очікував. Молодята підскочили зі своїх місць і водночас кинулися з-за столу, мало не зваливши все на землю. Гостям стало цікаво, що сталося. Спочатку вони в нерозумінні перезиралися, а потім хтось почав ржати. І без того не нудне весілля пожвавилося, коли через пів хвилини став відчуватися дивний запах.

Підвівшись, Рада намагалася побачити, що там сталося. Із-за натовпу, це виявилося неможливо.

- Хей, можна вас на хвилинку! – покликала вона жінку що стояла недалеко. – Що сталося?

- Вони обісралися! – хрюкнула вона, швидко втративши інтерес до Гармонії.

Рада з Альбрехтом перезирнулися, вони намагалися скрити посмішку, що постійно лізла на обличчя.

- Обидва відразу? – підняв брову Альбрехт. Це в нього викликало занепокоєння. – Я зараз.

Вставши, він підійшов до місця де сиділи молоді. Прошепотівши заклинання, хлопець провів магічним кільцем по їжі та напоям. Їх не отруїли – це вже було добре. Але конфуз стався не випадково. У їжі і напоях було непогана доза проносного засобу.

Швидко повернувшись до подруги, Альбрехт розповів їй, про що дізнався.

- Це вже цікаво. Мені чогось не хочеться їсти. – промовив Альбрехт.

- Ти думаєш, що в інших тарілках це підмішано? – Рада зиркнула на запеченого гуся і скривила губи.

- Ні, я перевірив. Непогано цього заклинанню навчити наших. Хто б це не зробив, він не дуже любив цю пару.

Через десять хвилин повернулася розлючена наречена. Вона вже встигла переодягнутися, але неприємний запах ще не встиг вивітритися. Гості розділилися на два табори: одні продовжували сміятися, інші шукали винного. І знайшли.

- Це Христина! Відьма! Вона щось підмішала нам у їжу! - очі нареченої палали не те що ненавистю, вона була готова кинутись і вирвати волосся дівчині, що стояла біля виходу з двору.