Розділ 11. Ніколи не ображайте дівчину!

Ніч вже давно опустилася над табором. Десь далеко чулося квакання жаб.

— Вам не здається, що з нами багато незареєстрованих чарівників? Гордій видав дозвіл лише нам.

— Я про це думав, Гейбе. Нам не вистачить часу навчити їх усьому. Але сподіваємося на тебе. Ти досвідчений чарівник і візьмеш контроль над новоспеченими магами, — так само пошепки сказав Альбрехт.

— Ваша Високосте…

— Емма та Василь вирушать самі. Я ще не встиг повідомити її батькові. Думаю, він буде проти. Але так треба. Василь дуже сильний маг, і нам вигідно, щоб його сила розвивалася. А ти поїдеш з іншими. Якщо найближчим часом знайдемо когось, буде ще дві команди.

— Ви сподіваєтеся на такий самий результат?

— Ні. Це було б надто просто. У нас не так багато часу. Тому постарайтеся не підвести. Нашим новеньким належить зайнятися пошуком інших чарівників у своєму регіоні. Ми з Радою зробимо для них прості радари. Тому їхнє навчання дуже важливе.

— Для мене честь служити вам, Ваша Високосте. І я виконаю будь-який ваш наказ.

— А тепер повертайся на пост. Поки що нікому ні слова. Потрібно підготувати Філіпа до новини. Я не хочу, щоб він завадив планам.

Озирнувшись довкола, Альбрехт вирішив знову повернутися в намет до Ради. Дівчина досі спала і навіть не почула, як він виходив. Поцілувавши її в щоку, хлопець заліз у свій спальний мішок. На щастя, ніч була теплою і спокійною.

* * *

Ранок зустрів їх промінням Златана. День обіцяв бути добрим. Поснідавши, «Гармонія» та їхній загін, що за останні дні збільшився на п'ять осіб, знову вирушили в дорогу.

За попереднім планом, Рада з Альбрехтом на конях мали поїхати до Брія, дізнатися, що там, і повернутися. У міру наближення радар почав вібрувати й показувати одного чарівника, щойно активованого. Тож вони не сумнівалися в удачі. Альбрехт сподівався, що це буде телепортер — маг, який може переміщатися у просторі. Їм це було дуже потрібно.

В'їхавши до маленького містечка на північному заході Ондрії, «Гармонія» відразу ж привернула до себе увагу. У цей час проходило весілля красуні Цвітани та Бориса, тому дует запросили виступити. Виявляється, про гастролі артистів було вже відомо, і як же раділи місцеві, побачивши їх тут.

Це була хороша нагода затриматися. Тому Альбрехт залишив Раду домовлятися з батьками молодят про оплату за виступ, а сам поскакав назад до загону, щоб повідомити, що вони зупиняться тут на невизначений час.

* * *

Попри веселощі, ні Рада, ні Альбрехт не могли розслабитися. Вони майже свердлили поглядами натовп, намагаючись вирахувати, хто з них маг. Бажаної стрілки на сторінці не з'являлося, напевно, цієї людини просто тут не було.

Виконавши кілька пісень на тему кохання, вони навіть станцювали місцевий народний танець, де основними рухами були перебирання невидимих ​​струн у повітрі та обертання.

Не було нічого незвичайного — гості веселилися, молоді трималися за руки, тихо воркуючи. «Гармонія» вже залишила спроби вгадати, хто ж володіє силою. Радар виявив у цьому районі одного чарівника, і досить сильного за імпульсами. Рада з Альбрехтом уже почали нудьгувати. Їм здалося, що вони даремно витрачають час.

Коли вони перестали грати й відійшли за стіл, щоб перекусити, трапилося те, чого ніхто не очікував. Молодята підскочили зі своїх місць і водночас кинулися з-за столу, мало не зваливши все на землю. Гостям стало цікаво, що сталося. Спочатку вони в нерозумінні перезиралися, а потім хтось голосно пирхнув, а за мить пролунав відвертий регіт. І без того не нудне весілля пожвавилося, коли через пів хвилини став відчуватися дивний запах.

Підвівшись, Рада намагалася побачити, що там сталося. Через натовп це виявилося неможливим.

— Хей, можна вас на хвилинку, — покликала вона жінку, що стояла недалеко. — Що сталося?

— Вони обісралися, — хрюкнула вона, швидко втративши інтерес до «Гармонії».

Рада з Альбрехтом перезирнулися, вони намагалися приховати посмішку, що постійно лізла на обличчя.

— Обидва відразу? — підняв брову Альбрехт. Це викликало в нього занепокоєння. — Я зараз.

Вставши, він підійшов до місця, де сиділи молоді. Прошепотівши заклинання, хлопець провів магічним кільцем по їжі та напоях. Їх не отруїли — це вже було добре. Але конфуз стався не випадково. У їжі й напоях була непогана доза проносного засобу. Швидко повернувшись до подруги, Альбрехт розповів їй, про що дізнався.

— Це вже цікаво. Мені чогось не хочеться їсти, — промовив Альбрехт.

— Ти думаєш, що в інших тарілках це підмішано? — Рада зиркнула на запеченого гуся і скривила губи.

— Ні, я перевірив. Непогано б цього заклинання навчити наших. Хто б це не зробив, він не дуже любив цю пару.

Через десять хвилин повернулася розлючена наречена. Вона вже встигла переодягнутися, але неприємний запах ще не встиг вивітритися. Гості розділилися на два табори: одні продовжували сміятися, інші шукали винного. І знайшли.

— Це Христина! Відьма! Вона щось підмішала нам у їжу, — очі нареченої палали неприхованою ненавистю, вона була готова кинутись і вирвати волосся дівчині, що стояла біля виходу з двору.