10.1

Вася з побоюванням дивився на жеребця ігреневої масті, якого під вуздечку тримав Лойд. Хлопець лише два дні тому вперше сів у сідло і самотужки керувати цією впертою твариною ще не міг.

Лойд разом із пані Вольфрам навчали його верхової їзди. І, якщо вірити дівчині, він робив успіхи. Вася не сперечався, намагався старанно виконувати все, що накажуть чи попросять. У цій групі він був чи не найбільш ревним учнем.

Емма більшу частину часу проводила з батьком, подалі від Васі, щоб той не відволікався, не ніяковій і не червонів. Саме в такі моменти, коли вона була поруч, у хлопця все йшло шкереберть.

За навчання новеньких взялися відразу всі із загону Гармонії. Поки була можливість, вони приділяли вихованцям увесь вільний час. З чарівницями, що вміли контролювати землю, займався особисто Гейб Паріс. Хоча він мав рівень А1 і не вмів чаклувати без артефактів, його досвід неабияк допоміг дівчатам. На їхнє щастя, їм не доводилося вибудовувати складні заклинання, проте вони мусили навчитися контролювати внутрішню стихію. Це було досить марудно.

У Богдана не виникало проблем зі здатністю до снів, та й Тіна добре володіла своїми видіннями. Тож додаткові заняття відвідували лише Вася, Настя та Міра. Щовечора вони розбирали нові заклинання. Рада в цьому участі не брала, оскільки родовій чарівниці було важко вчити магів, що працюють з артефактами. Адже попри особливі здібності, побутові та бойові заклинання новачкам доводилося чаклувати за допомогою паличок.

Хоча одного разу Рада таки зазирнула на заняття. Їй було цікаво, як Тіна замість чарівної палички використовує пензель. Видовище було несподіваним... Важко було повірити, що цей інструмент у руках тендітної дівчини стає небезпечною зброєю.

* * *

Ця розмова відбулася за кілька днів. Гармонія нервувала, ніяк не наважуючись торкнутися делікатної теми. Аж ось випала нагода поговорити з Васею та Еммою наодинці.

День хилився до вечора. Погода стояла чудова, тому більшість членів загону воліла їхати верхи. У кареті ж перебували лише четверо. Це був унікальний шанс, адже Філіп зазвичай ні на крок не відходив від дочки.

— Еммо, Васю, те, що ми скажемо, може здивувати вас, — почала Рада. — Радар показав, що ваші сили доповнюють одна одну. Ви зможете ефективно працювати лише в парі. — Далі вона почала відверто вигадувати, оскільки іншої причини вони ще не винайшли. — Якщо хтось третій спробує вам перешкодити або стане між вами, ця сила може зникнути. А ви ж розумієте, що нам зараз як ніколи потрібен захист.

— Тому ми просимо вас працювати в парі. За кілька днів ми розділимося на загони, і ви теж шукатимете магів, — підхопив Альбрехт.

У напівтемряві карети не було видно, як Вася кольором зрівнявся з червоними подушками.

— Наші сили парні? Як таке сталося? Адже раніше в нас не було нічого особливого, — розгублено промовила Емма.

Вася почервонів ще дужче — він-то знав справжню причину. Рада подумки дякувала сутінкам, що приховували збентеження хлопця.

— Іноді сила змінюється. Це диво, унікальна здатність.

— Від нас вимагається щось особливе? — знову запитала дівчина.

Рада закашлялася, але згодом відповіла: 

— Поводьтеся як зазвичай. Захищайте одне одного. Між вами немає великої різниці — ви люди, які хочуть жити на своїй землі без страху, не боячись, що одного разу хтось прийде і зруйнує вашу оселю.

Альбрехт із захопленням подивився на подругу. Він і сам перейнявся її промовою.

— Правильно, — погодилася Емма, кинувши погляд на Васю. — А ти як вважаєш?

Вона чи не вперше поцікавилася його думкою. Хлопець розгубився. 

— Вони праві…

— Еммо, ми поговоримо з твоїм батьком. Це буде важко, але все ж таки… Тож ви згодні? Ми б поставили до вас когось досвідченішого, якби не ці особливості ваших сил.

— Я розумію. Починається війна, і ми мусимо докласти зусиль для нашої перемоги, — дівчина була налаштована рішуче. — Я згодна.

— Я теж. Сподіваюся, за цей час ви навчите нас нових заклинань, і я зможу захистити пані Емму, — Васі знадобилося чимало зусиль, щоб підібрати слова, гідні моменту.

— У тебе все вийде. Он якою силою обзавівся, — усміхнулася йому Емма, поклавши руку на плече.

У цей час карета смикнулася і зупинилася. Відсунувши шторку, Рада визирнула у вікно. 

— Привал.

Альбрехт поглядом дав зрозуміти, щоб вона забрала Емму. Дівчина здогадалася: друг хоче поговорити з Васею віч-на-віч. Хоч як їй було цікаво, вона відчинила дверцята і запропонувала Еммі розім'яти ноги. Щойно двері за ними зачинилися, напруга в кареті зросла.

— Ти ж розумієш, що частина з того, що ми сказали, неправда? — запитав Альбрехт. — Якщо ви будете вдвох, твоя сила зросте, тому нікого третього не буде. Ми тебе мало знаємо. З вигляду ти порядний хлопець. Але Емма — дочка майбутнього імператора, запам'ятай це. Вона не повинна на тебе скаржитися. Не набридай їй своїми почуттями. Ми вже говорили про це, і ти погодився на умови. Вона принцеса, ти не зможеш піднятися до її рівня. Хіба що станеться диво.

— Я пам'ятаю, пане, — тепер Вася не червонів. Він спокійно дивився Альбрехту в очі. — Те, що я зможу побути з нею хоча б кілька місяців, — це вже диво. Мені більшого не треба. Я вас не підведу.

— Сподіваюся. — Альбрехт потер втомлені очі. — З Філіпом можуть виникнути проблеми, тож не потрапляй йому під гарячу руку. Покажи себе з найкращого боку. Остаточний вердикт буде лише після розмови з ним. А тепер іди, розвійся. Еммі про наші розмови знати не варто.

Вася кивнув і вийшов. У таборі вже облаштовувалися на нічліг, і хлопець пішов допомагати чоловікам ставити намети. За кілька хвилин Рада зазирнула в дормез. Альбрехт лежав на ліжку, втупившись у стелю. 

— Не збираєшся виходити? — вона присіла поруч. 

— Зараз. Треба впорядкувати думки. 

— Знову його повчав? — здогадалася Рада. — Може, облишмо це? Жорстоко ж.