22.4

Гармонія сиділа на дерев’яних коробках час від часу переглядаючись між собою. Вони зовсім не виглядали могутніми чарівниками. Хоча до цього Андраш бачив лише магію сестри.

Альбрехт був молодший від нього на два роки, худорлявий, зі змореним обличчям. Довге волосся було зав’язане в невеликий пучок на потилиці. Рада виглядала більш привітною, але і в ній відчувалася втома. Андраш пам’ятав, що вона з майбутнього, але скільки не намагався, не зміг побачити якість ознаки цього.

Їх зустріч відбулася у занедбаному хліву.

Слухаючи краєм вуха розмову Андраша з Гармонією, Станка вивчала поглядом їх супутників. Найбільш її увагу привернув чоловік, що стояв біля Альбрехта.  Він був високим з чорним хвилястим волоссям зачесаним назад та пишними вусами.

Усміхнувшись йому, дівчина побачила, що чоловік зустрівшись з нею поглядом, відразу відвів очі. Станка продовжувала його розглядати, роздумуючи хто він, та який у нього статус в ордені.

Раптом двері хліву зі скрипом відчинилися й усередину вбігла невисока дівчина у теплому жупані точно не їх крою. Станка слідкувала за модою. Навіть селянки Веларі такого не носили. Станка замислилася, припустивши, що вона зі східних регіонів.

Ковзнувши по гостям коротким поглядом, дівчина підбігла до Альбрехта та щось прошепотіла йому на вухо. Обличчя молодого герцога змінилося. Він швидко кивнув, вставши на ноги.

- Дякую, Деліє. – а тоді звернувся до товариша. - Воган, візьми декілька людей. За селом люди якусь руду дівчину хочуть спалити! Треба перевірити чи справді вона чаклунка. Але у будь-якому випадку врятуйте її.

Андраш не розумів від чого, але раптом шкіра на руках покрилася сиротами. Ковтнувши грудку він також встав. Серце шалено забилося у грудях.

- Сер, можна мені з вами?

Альбрехт зміряв його здивованним поглядом.

- До цього ми новеньких не відправляли на завдання. Тим паче з такою силою, як у тебе. Але йди.

Андраш кивнув, побігши слідом за чоловіком, якого назвали Воганом.

«Це Ілліна. Моя Ілліна» - кричало йому серце.

Хоча це не могла бути вона. Вони зараз знаходилися на території Лакретії. Ілліна навряд вирішила переїхати в іншу область. До того ж у неї не було магічних здібностей.

- Я з ним! – вскочивши на ноги, Станка не питаючи дозволу кинулася за братом.

* * *

- Відьма! Відьма! – кричали з усіх боків. – Спалити її!

Молода дівчина з копицею рудого волосся тремтіла чи то від холоду, чи від смерті, яка невблаганно наближалася. На ній була одна лиш сукня чимось схожа на мішок з прорізаними дірками. Народ радісно кричав, бачачи страждання нещасної.

 Каратель, з незворушним обличчям стояв за кілька метрів від місця страти. Як  смерть, але у червоному плащі, та милувалися. Спіймати мага, це був безперечний успіх. Імператору Гордію, мабуть, вже було повідомлено про це.

Здавалося, час у цей момент сповільнився. Раптом пролунав кінський тупіт і з прилеглої вулиці на майдан увірвалося п’ять вершників. Народ шарахнувся убік, щоб не бути затоптаним.

Один із чоловіків вихопив з-під плаща чарівну паличку, і направив її на карателя. Станка ж, тримаючи в одній руці віжки, скинула другу, направивши долоню на вогнище – земля здригнулася, і підкоряючись німому наказу, засипала полум’я. Тут би підійшла краще вода, але, на жаль, таких чарівників серед них не було.

Воган розрізав мотузки, і знову швидко схопився разом із непритомною дівчиною на коня.

- Ідемо! – вигукнула Станка, спрямовуючи долоню тепер на натовп і карателів. Тієї ж миті їх від переслідування відрізала висока стіна, що утворилася з бруківки, що раніше лежала на бруківці.

Все відбувалося не більше двох хвилин, і вершники, під гучний репетування і прокляття зникли на одній з вулиць.

* * *

У цьому завданні більше ролі дісталося Станці. Як тільки Воган дізнався, що у неї є активна сила, то відразу додав її у свій план. Андраш повинен був захищати спину сестрі.

Приїхавши на місце він побачив дівчину прив’язану до стовпа. Нажаль, або на щастя це була не Ілліна.

Почувши голос сестри, Андраш повернувся. Станка йшла у їх бік про щось весело розмовляючи з тим чорноволосим чоловіком з вусами. Андраш навіть від здивування підняв брови. Сестра без сорому фліртувала з чарівником Гармонії.

Закривши обличчя долонею, Андраш зловив себе на думці, що він не здивований. Станка любила фліртувати, але на довго її не вистачало. Вже через два дні вона забуде за цього Вогана.