Розділ 16

Коли я приїхав на вечірку, вона була в самому розгарі. Музика, танці, море алкоголю. Хтось тусувався надворі біля басейну, але більшість одногрупників все-таки зібралися всередині. 

— Гей, Едді! Нарешті! 

Мене одразу ж потягнули на якісь дурнуваті змагання з того, хто розповість найгидотнішу історію про наших викладачів. Участі я брати не збирався, хоча абсолютно впевнений, що отримав би перемогу. Втім, помітивши біляву маківку Ді серед компанії, вирішив таки приєднатися. 

Після тієї розмови в машині минуло два дні, і весь цей час ми майже не контактували. На парах не конфронтували, Коваленко мене уникала, а в «Без шор» Ді допомагала Анні з розслідуванням. Я ж тупо просиджував весь час у кабінеті, роблячи нудну презентацію для боса.

І от нарешті, коли, здавалося б, два воюючі всесвіти мали б зіштовхнутися й влаштувати армагеддон, я побачив чужу руку на голій талії Ді. Вона стояла в купальнику, з мокрим волоссям, а поряд із нею, так само напівголий, — Удовицький із надто вже задоволеною пикою. 

Він обіймав її. Шепотів щось на вухо, змушуючи заливисто хихотіти.

І мене це страшенно збісило.

Удовицький не заслужив навіть мізинця Ді, а поводився так, неначе король всього світу, наче йому дістався найцінніший приз. Хоча, якщо задуматися, так і було.

— Гей, Островський! — Діана помітила мене. — Ти як завжди приходиш посеред вечірки, щоб перетягнути на себе всю увагу.

Удовицький схилився до шиї Ді й вдихнув її аромат. Дівчина навіть не помітила цього — дивилася на мене. 

— Твою увагу, Ді, — відповів ліниво. — Всі інші мене навіть не помітили.

В її злегка п’яних очах зблиснули знайомі вогники. Як би вона не намагалася довести всім, що ненавидить мене, їй подобалися наші перепалки.

— Такий шмат лайна неможливо не помітити.

Всі зареготали, хтось постукав мене по плечу. Я ж усміхнувся, бо це дійсно було сильно. Удовицький продовжував притискати до себе Діану, натягуючи тим самим мої нерви, мов струни. Я віддав би багато чого, щоб помінятися з ним тілами. Щоб забути, хто я є, і викреслити з пам'яті все минуле. Щоб торкатись її. Але нічого з цього не є можливим.

— Ти ж хочеш її, — раптом влізла Нінка, яка завжди недолюблювала Діану. — Зізнайся, Островський, і всім стане легше. Дістали вже зі своїми постійними сварками й привертанням уваги до себе.

Звучало це надто зарозуміло, але ж Ніна інакше й не вміла спілкуватися, тільки через приниження інших. Можливо, вона гадала, що це зіб'є мене з пантелику. Аж ніяк. Мені навпаки хотілося трохи втерти носа нашому старості. Я зміряв Коваленко оцінювальним поглядом і відповів:

— А хтось може її не хотіти? Ді гаряча.

Хлопці почали підтверджувати мої слова, хтось знову поплескав мене по плечу, Ніна закотила очі й зникла в натовпі.

— Як добре, що цього ніколи не станеться, — прокоментувала Діана самовдоволено. Ми дивилися одне одному в очі, і це був найкращий момент за увесь вечір. Бо для неї зараз не існувало нікого, хай навіть її до себе притискав Женька. Ді в цей момент належала однаково мені. А я — їй. Хай навіть у такій дурнуватій манері.

— Ніколи не кажи «ніколи», люба. Я ще навіть не намагався до тебе дістатися.

Втім, наш чарівний момент все-таки розірвали.

— Все, брейк! — Удовицький потягнув Ді геть, а я повернувся до реальності. 

Вона з ним. Не зі мною. І чому це, чорт забирай, так болить? 

«Сьогодні ти не можеш наважитися змінити усе й зробити перший крок, а завтра їй уже робить пропозицію якийсь придурок. І вона погоджується вийти за нього, бо ти поводився ще гірше, ніж той мудак.»

ПРИВІТ! СЬОГОДНІ 31.08 ДО КІНЦЯ ДНЯ ДІЄ ЗНИЖКА 20% НА КНИГУ "РОЗКРАЯНЕ СЕРЦЕ". ВСТИГНІТЬ ПРИДБАТИ КНИГУ ВИГІДНО❤️