13

- Будь із ним обережна. Він той ще засранець. І явно поклав на тебе око. - З виглядом мудрої матусі порадила Яна. Вони сиділи в кімнаті у Злати, дивилися «Тепло наших тіл» і наминали морозиво з великої банки. - За ним багато дівчат сохне. А він - сам по собі, ні з ким не затримується надовго. Не розумію, що дівчата знаходять у ньому... - задумливо протягнула подруга.

- Так, я теж. - Піддакнула Злата й опустила очі.

Та вже справді, й самій цікаво «що»... Що в ньому такого особливого? - Такий самий грубіян і невіглас, як і більшість у цьому місті. Людина без амбіцій. Людина без майбутнього.

Що в ньому такого привабливого? - Роздумувала Злата, і сама собі відповідала - нічого. Рівно нічого. Ну крім хіба що зовнішньої привабливості, але ж цього недостатньо?

А потім згадувала той поцілунок... хоча то й не поцілунок навіть був - так легкий дотик. А як заполошно забилося серце. Точно на розрив пішло від одного лише дотику губ. І на мить усе всередині ніби перевернулося, і о жах! Злата захотіла більшого. Усього на мить, на частку секунди, але й це був тривожний дзвіночок. Адже вона й раніше цілувалася, але ніколи не відчувала нічого подібного. Цей Лютий її немов зачарував...

Весь сьогоднішній день Злата ходила точно не в собі, ні на чому зосередитися не виходило. Покликала Яну в гості, думала відволічеться, так Яна сама завела розмову про однокласника. Усі думки знову повернула до нього. 

Так Злата і просиділа весь фільм у якійсь прострації, і прокинулася вже коли ложка заскрипіла по порожньому дну банки, а на екрані красень-зомбі стікав кров'ю і перетворювався на живу людину.

Коли попливли титри, Яна засобиралася.

- Побіжу, а то стемніло вже. А мені ще на завтра треба заготовки поробити для занять із кнопками. - Так Яна люблячи називала своїх малюків-підопічних. - Якщо нема чим зайнятися, приходь завтра, подивишся. Ми будемо готувати мило. - Посміхнулася дівчина.

Злата кивнула: нудьгувати за думками про Лютого їй не доводиться, але може хоч із дітьми вдасться відволіктися? Допоможе Яні, буде корисною. Вдарить по дурній своїй голові благим ділом.

Яна встала з ліжка, потягнулася під стіл за своєю сумкою і, випрямляючись, зачепила одну з коробок, від чого похитнувшись, упала ціла піраміда. Яна чортихнулася.

- Ой, вибач. Там нічого не розбилося? - Злякалася дівчина.

Злата відмахнулася.

- У цій стопці сумочки і гаманці.

Яна похитала головою, оглянувши коробки і мішки по всьому периметру кімнати.

- Тобі зручно жити в таких... джунглях?

Злата зітхнула і знизала плечима.

- Не зручно, але що робити? Не викидати ж? Там дорогі речі... - Сумно окинувши поглядом кімнату, протягнула дівчина.

Яна здивовано втупилася на подругу, зметнула брови вгору.

- Навіщо ж викидати? Можна ж продати! Тим паче якщо дорогі.

Тепер брову підняла Злата:

- Кому продати? Хто це купить? Воно ж... ну... юзане.

Яна в подиві сплеснула руками.

- Ти жартуєш?! - Скрикнула подруга. Підскочила до Злати, дістала з кишені смартфон, запустила якийсь застосунок. - Дивись, - ткнула екран в обличчя Злати, проскролила стрічку перед її очима, - тут стільки всього вживаного продається.

- І це користується попитом? - Здивувалася Злата, вдивляючись в екран, де миготіли оголошення про все підряд: від машин до домашніх тварин, від особняків до шапок і білизни.

- Звичайно! Ще й як! Ось, - Яна прибрала від обличчя Злати телефон, потикала в екран, - відправила тобі посилання, полазиш, подивишся, вивчиш.

- Так, дякую, спробую.

- Спробуй. Думаю, за своє добро зможеш виручити непогані гроші.

Злата кивнула, вдячно обійняла і чмокнула подругу в щоку. Випровадила її і, повернувшись до кімнати, новими очима оглянула коробки. Так, з чого б почати? Що продати найменш шкода?

 Яна подала їй чудову ідею, і Злата трохи підбадьорилася. Гроші їй і справді не завадили б. Мама була все ще в пошуку роботи (не надто активному), запаси танули, Злата економила на всьому, і це страшенно дратувало. Закінчувалася косметика, закінчувалися дорогі шампуні, до яких звикло волосся, а купувати нові не було за що. Не брати ж тепер мас-маркет? - Це ж вважай одразу перетворити волосся на суху непоказну паклю. Італійський крем для обличчя теж залишився на денці. З таким успіхом Злата скоро перетворитися на сільську замухришку. Вона ніколи не економила на зовнішності, і починати - прямий шлях до деградації.

Трохи погортавши стрічку застосунку, наданого Яною, Злата побіжно вивчила структуру оголошень, категорії, цінові діапазони, і з натхненням взялася до роботи. Наново відсортувала коробки - які на продаж, які залишити. Відзняла все з першої стопки, зробила заготовки текстів оголошень. Провозилася до самої ночі, зупинилася тільки коли зрозуміла, що страшенно втомилася.

Збиралася вже піти в душ і впасти без ніг у ліжко, як задзвонив телефон.

- Столиця, ти мій вічний боржник! - Без привітань бадьоро видав Свят. - Я зробив для твого виступу ну ду-уже смачний трек, ти просто помреш від захоплення. Уже кидаю його тобі в інсту, мерщій іди слухай. - Нескромно заявив друг і відключився, не давши Златі сказати й слова.