11

Злата була розчарована. Це вона-то місцевих дикунами називає? А сама? - Ну чисто печерна жінка, їй богу! Повелася на гору м'язів, нахабство, грубу силу, цю дурну сільську простоту і мужикуватість! Просто сором!

Власні примітивні реакції в голові не вкладалися. Хіба вона така? Їй же ніколи не подобалися бед бойз. Навпаки - здавалися смішними. Альфачі недороблені. Ніколи подруг не розуміла, які слинки пускали за такими от екземплярами. Сміялася, біля скроні крутила. Навіщо з такими зв'язуватися? - Вони ж нарциси в більшості своїй, невиховані, нахабні, зухвалі. Дівчат ні в що не ставлять, тільки користуються. Люблять тільки себе і своє роздуте его, вважають себе важливими і крутими, а на ділі - порожні, нецікаві, і зазвичай нічого в житті не досягають. Навіть час на таких витрачати не варто - доводила зачарованим подругам. А тепер ось і сама попалася на гачок.

І з чого б це? З чого? Він їй нічого доброго не зробив. Він узагалі не її типаж! Їй подобалися хлопці розумні, інтелігентні, цілеспрямовані, які мають чіткі орієнтири в житті. А цей - що? - Двієчник, нахаба і ледар! Серцеїд доморощений...

Усю неділю Злата маялася і не могла знайти собі місця. Казала собі, що негідник навіть думок її не вартий, а все одно думала про нього майже весь час. У пам'яті раз у раз спливали його слова, шепіт, дотики, вираз обличчя. І в дівчини то зуби стискалися від злості, то щоки спалахували від збентеження.

Ці внутрішні гойдалки дико дратували, і Злата намагалася відволіктися, як могла. Зробила уроки наперед, почитала, навіть у кімнаті прибрала. Постаралася коробки з речами якось упорядкувати, інакше скласти, щоб стільки місця не займали, але їх усе одно було занадто багато. Плюнула і, махнувши рукою, полізла в соц. мережі. Згадала Свята і перейшла в його акаунт. На добрих дві години занурилася в музику.

Не без задоволення зазначила - у хлопця був безсумнівний талант. Деякі треки були ну дуже крутими. Йому пряма дорога в клуби грати, і на фестивалях ді-джей сети, а не в школі дискотеки крутити... Переслухавши всі треки, полайкавши всі рілси і до всіх залишивши захоплені коментарі, Злата написала Святу в директ:

«Не міг би надіслати мені всю свою музику у форматі mp3, щоб я залила її в телефон і могла слухати завжди і всюди? :)»

Свят прочитав і відповів майже одразу:

«Обережно, Столиця. Занадто багато захоплень. Я так можу й зазнатися». І смайлик, що показує язика.

Злата посміхнулася і швидко надрукувала:

«Маєш повне право. Ти неймовірно крутий!»

Свят надіслав збентежене емодзі і кілька хвилин мовчав. Злата вже вирішила прибрати телефон, як він раптом написав:

«Хочеш побачити внутрішню кухню?».

Злата насупилася, і незрозуміло мотнула головою. Відправила знак запитання.

«Приходь до мене, покажу, як створюється магія» - Пояснив хлопець.

Злата насупилася сильніше. Приходити до нього? Задумалася на секунду. Та ну, це якось неправильно...

«Ні, це незручно. І взагалі...» - Надрукувала дівчина.

Свят тут же відповів.

«Не хвилюйся, Столиця, я чіплятися не буду)) Мене дівчата не цікавлять. І моїх удома немає, я один. Покажу апаратуру і, може, навіть дам міксонути чогось)».

Злата задумалася. Напевно, піти до ледь знайомого хлопця буде не зовсім нормально. Та й не пристойно якось. Але, з іншого боку, чому ні? Їй із ним прикольно, і безпечно - Яна говорила, що він гей, та він і сам, вважай, зізнався. Якщо його нестерпного брата немає вдома - взагалі чудово. Чому не розвіятися? Їй, зрештою, потрібно заводити друзів, диви і легше буде в лайні борсатися, ну веселіше - так точно...

Пожувавши губу і ще трошки посумнівавшись, Злата відбила: «Пиши номер квартири». І пішла збиратися.

***

Злата думала, що їй не пощастило з нинішнім житлом, але тепер вона готова була передумати. У неї була своя кімната, вони з мамою змогли зробити невеликий косметичний ремонт і більш-менш комфортно облаштуватися. Звичайно, ця квартира не йшла ні в яке порівняння зі столичною, але тепер Злата зрозуміла, що могло бути ще гірше. Набагато гірше.

Сімейство Лютих жило в жахливих умовах. Крихітна однушка не бачила ремонту, напевно, ще з часів забудови. Усе в ній було настільки давнім і застарілим, що страшно було торкатися. Але найголовніше - місце. Катастрофічно мало місця. Два дорослих хлопці тулилися в кімнаті три-на три метри. Спали на двоповерховому ліжку. А їхня мати - так і зовсім на розкладачці в кухні. У суміщеному санвузлі неможливо було розвернутися, іржаві крани відчинялися тільки якщо докласти зусиль. Підлога жахливо скрипіла. Батареї на шостому поверсі жарили на повну потужність, але при цьому чомусь все одно відчувалася неприємна вогкість. Злата не уявляла, як тут можна жити. Вона б викинулася з вікна, якби її поселили в такому місці.

Свят же нітрохи не парився.

- Не звертай увагу на обстановку. - Змахнув руками хлопець, коли Злата увійшла і, озирнувшись, незграбно застигла посеред кімнати. - Ти ж знаєш, що таланти повинні рости в злиднях. - З по-філософськи розумною міною заявив Свят. На запитальний погляд Злати пояснив: - Ну щоб не відволікатися від свого покликання. На всякі там цяцьки, тусовки...