Глава 1

– Вітаю чарівних леді у нашому закладі, – промовив молодий чоловік, що підійшов до нашого столика відразу, як тільки я з Сюзі та Ліндою примостилися за столиком на терасі якогось місцевого сімейного ретро кафе. Він звертався до нас англійською, хоча це було невелике містечко на західному узбережжі Італії. Очевидно почув нашу жваву суперечку…  

*****

Зазвичай після 18-річчя я ніколи завчасно не планувала свою поїздку на море чи будь-куди взагалі. Все здебільшого виходило несподівано спонтанно. Цього разу все сталося, як завжди у моєму випадку. Я надто імпульсивна та запальна натура, а в стресі ще й здатна на прийняття неординарних, не завжди виважених рішень. А чому б і ні? Що може мені, єдиній улюбленій донечці відомого лондонського банкіра, завадити розважатися так, як я хочу? За словами тата – то моя фішка, а його головний біль. Але межі я знаю, вони чітко окреслені в моїй голові. Мої улюблені подруги ще зі школи Лінда та Сюзен – такі ж невиправні шибайголови, як і я. Нерозлучна трійця мажорок – завжди готові підтримати одна одну й пуститись в лавину пригод на вікенд.

Цього разу у мене була поважна причина: мій бойфренд – Джастін Фредерік Купер молодший неочікувано для мене засвітився у грандіозному скандалі. В соцмережах з'явилися його пікантні фото з доволі відомою у світських колах дівицею  легкої поведінки. Сказати, що мене це вивело з рівноваги – нічого не сказати. То був справжній підступний удар мені в спину після року стосунків. Однак на його телефонний дзвінок відразу після появи цих фото я, стиснувши серце, нехотя все ж відповіла. Мені важливо було почути правду від нього. Моя реакція на його тираду виправдань була лаконічна:

– Джастіне, стулися! У мене лише одне питання, тільки чесно: це правда? Ти ж мене знаєш!

– Так, знаю, тому не буду брехати: це правда, пробач! Мене підставили.  Я йолоп, два дні тому напився в нічному клубі й мене занесло. Це було перший і останній раз, обіцяю… А та сучка поставила камеру й все зазняла, а потім був шантаж, та я не піддався, не думав…, але вона все ж таки продала плід своїх «трудів» жовтій пресі заради бабок, – його лепет мене роздратував ще більше, ніж сам вчинок. Так недостойно повівся, дорослий же ж 27-річний мужик.

–  Я погоджуюсь, вона погань, але тебе це аж ніяк не виправдовує. Знаєш, я також гуляю з подругами в нічних клубах, але ніколи не виходила за рамки пристойності й не напивалась до срачки. Прийми безплатну пораду: голова тобі дана, аби думати нею, а не тим, що в штанях, але то твоя справа. Дорогенький, краще б ти їй заплатив, аби уникнути того лайна – виносу брудної білизни на люди. Та принаймі тепер я знаю – хто ти насправді. Образливо, що після тривалих стосунків ти зміг так вчинити зі мною, витерти ноги, й завдяки тобі тепер всі охочі перемивають мені кістки та плескають моє ім'я. Думаю, це буде мені уроком на майбутнє. Я, звичайно, не ідеальна, але з тобою мені точно не по дорозі. Прощавай! – прекрасно, що в смартфоні номер блокується елементарно, в один клік. Хоч щось потішило в той момент.  

*****

Тільки-но завершила, цю непросту розмову. Душу переповнює образа, розчарування, злість. От пощастило. Дратувало найбільше те, як я цілий рік могла бути настільки сліпою, щоб не побачити справжнього Купера, чи він так уміло маскувався? А може мені було просто зручно поруч з ним?

Відверто кажучи, не найгірша партія, якщо розібратися чесно. І тільки щось неординарне, екстремальне, те, що не вписується в допустимі рамки моєї моралі, як от зараз,  мало статися, аби я нарешті відкрила очі, прозріла й радикально змінила своє життя – відмовилась від вигідної пропозиції, зручних стосунків, вийшла з затяжної зони комфорту та почала змінювати своє життя.

Треба відволіктися. Зараз наберу Сюзен, а потім Лінду, і завіємося з ними кудись на відпочинок на пару днів. Вони безвідмовні, тим більше середина літа, тож навчання немає, а це єдине, що може бути стримувальним фактором перед тим, аби чкурнути в якийсь екзотичний куточок світу і то не завжди. Все залежить від обставин.  Цього разу «екзотикою» сита по саме горло, вже не хочеться. Тож треба подумати, куди можна поїхати, аби про все забути, щоб не нагадувало про спільні поїздки та відпочинки, куди нас з Купером не носило. 

Спускаюся до зали, проходжу на кухню, залпом випиваю повну склянку води. Спрага все одно мучить. То все через нерви. Як би я не геройствувала, все одно мені кепсько. Ця ситуація вибила мене з колії. Видихаю і вирішую, що зараз неодмінно треба заварити чаю з лимоном та м'ятою. Кілька кубиків льоду, і це має мені допомогти. Сказано – зроблено. А навіщо тягнути кота за хвіст? Виявляється – це працює. Дві склянки такого тонізуючого напою, і спрагу, наче рукою зняло. Заспокоїлась. Все добре, дівчино, все добре. Видихаю з полегшенням.

Слава богу, не доведеться заїдати стрес відром морозива. Вирішую зробити собі до повного щастя ще й молочний коктейль. Коли приїдуть Сюзі з Ліндою, то ще і їм зроблю, то – наш коронний. А в тому, що вони приїдуть відразу після мого дзвінка, навіть не сумніваюсь. Впевнена, що сидять в очікуванні, бо самим незручно набрати. 

Між нами є домовленість: завбачливо проговорили, щоб в подібних випадках не лізти в душу зі своїми співчуттями на кшталт «бідненька, як ти?», тож і не лізуть, супер! Зараз зберуся з духом й сама зателефоную. А поки побуду собі барменом, зроблю все, як годиться: виймаю заморожене молоко з морозильної камери, подрібнюю і збиваю у блендері. Додаю банан, кілька ягідок свіжої полуниці,  збиваю ще десь півтори хвилини, наливаю в високий стакан, листочок м'яти, трубочка, і я вже сиджу і кайфую, можна сказати – насолоджуюся життям: повільно сьорбаю з трубочки. Клас-с-с! Наче бальзам на душу!