51 Максим

- Максе, ну в кого вона така вреднюча вдалася? - Поцікавилась Златка, дивлячись на те, як наша трирічна донька била хлопчика своєю рожевою сумочкою.

- Тобі правду сказати? - Сміючись, запитав я, обіймаючи дружину.

- Ти на що натякаєш, Максику? Давно на горіхи не отримував? - Обурилась Златка, звільняючись від моїх обіймів.

- Я мав на увазі, що наша Вікуся пішла характером в мою маму. А ти про кого подумала? - Сміючись, відповів я.

- Іди рятуй Семенового малого, поки Вікуся не взялась за нього серйозно, бо зараз тут таке почнеться, що всі гості порозбігаються, - скомандувала Злючка, посміхаючись.

Важко зітхнувши, я поспішив туди, де знаходилось наше кучеряве щастя. Після п'ятнадцяти хвилин вмовлянь і щедрих обіцянок, мені вдалося домовитися з впертою малечею.

Наша дорога дитина пообіцяла мені гарно поводитись в обмін на три ляльки, рожевого бегемота, набір дитячої косметики і сумочку з блискітками.

- А твоя мала вміє вести переговори. Відразу відчувається ділова хватка, - промовив Семен, підійшовши до мене.

- Що вміє, то вміє... Вона ще маленька, але така хитра і вперта, що то просто капець якийсь, - сміючись, відповів я.

- Підозрюю, що це росте Злючка номер два...

- І не кажи, Семе... Від нас знову нянька втекла, - важко зітхнувши, сказав я.

- Це вже яка за рахунком?

- П'ята...

- Крута мала... Вся в свою мамцю, - сміючись, промовив мій товариш.

- Так... Семе, я піду знайду свою кохану дружину. Не хочу залишати її саму надовго. Підозрюю, що ти вже знаєш про те, що ми чекаємо на другу дитину. У Златки зараз настрій змінюється мало не щохвилини. Боюсь, щоб комусь із твоїх гостей від неї не дісталось.

- Так... Мені моя Іра сказала по секрету кілька днів назад про те, що ви чекаєте на малюка.

Свою Злючку я знайшов відразу. Златка, як завжди, затіяла сварку із Тіною. від двох красунь аж іскри в різні боки летіли.

- Стасе, ти чого досі не втрутився? - Поцікавився я у свого друга і чоловіка Тіни.

- Навіщо псувати дівчатам розваги. Вони ж постійно сварилися ще з тих часів, як навчались в академії. Трохи посваряться, а потім помиряться і будуть разом з Іркою перемивати кісточки якимось своїм заклятим подругам. Хіба це вперше? Ти вже давно мав би звикнути до подібного, Максе, - відповів мені Стас, посміхаючись.

- І то правда... Нехай дівчата трохи розважаться, стрес знімуть...

 Дивлячись на свою Злючку, я посміхнувся. Яка ж вона мила і гарна навіть, коли лається і сердиться.

Коли я навчався в школі, моя мама сказала мені, що у кожного є своя ідеальна половинка.

Мені дуже пощастило і я знайшов свою пару вісім років назад. Правда, виявилося, що моя ідеальна половинка - це сварлива Злючка.

У кожного своє щастя...