49 Максим

- Судячи з усього, ви двоє часу не гаяли... Подумати тільки... Златка вагітна і виходить заміж... - Шоковано промовила Ірка сівши на своє ліжко.

- Іро, ти з дуба впала?! Що ти верзеш?! - Обурилась Злючка, сівши у ліжку і сердито зиркнувши на свою сусідку по кімнаті.

- А я що? Це ж Максим щойно сказав... - відповіла Ірка, поглянувши на мене.

- Максику, що ти там плів про якусь дитину без батька ? -  Поцікавилась у мене Златка, підійнявши брову.

- Коли я приїхав в академію, то мій друг, Семен, сказав про те, що Злата вагітна і привітав мене... Я був у шоці... Чесно кажучи, я психанув, бо знав, що дитина була не від мене, але... 

- Але ти все одно приїхав до мене підтримати і допомогти... Навіть одружитись вирішив... Максе, у мене страшний шок... - Промовила Златка, обійнявши мене.

- То ти не вагітна, Злато? - Запитав я, обійнявши її.

- Ні... Я просто отруїлась, бо з'їла на сніданок зіпсовані сирники...

- Капець... Мало того, що я розхвилювався, перенервувався, так ще й виставив себе повним придурком перед вами... Бісів Семен... Не знаю, що я з ним зроблю...

- Дізнайся у нього, від кого він почув про те, що я вагітна. Спіймаю цю падлюку і ... Проведу виховну бесіду, - невдоволено промовила Злючка.

- Дізнаюсь і теж проведу виховну бесіду... Злато, як ти себе почуваєш?

- Мені вже значно краще... Максиме, ти мене дуже здивував сьогодні. Не очікувала від тебе чогось подібного... 

- Припини, Златко... Бо я почуваюсь ще більшим йолопом, - усміхнувшись, попросив я.

- А це вже ні, Максику. За язика тебе ніхто не тягнув... Ти сам покликав мене заміж...

- А ти б погодилась на мою пропозицію?

- А чому ні? Вродливий, непристойно багатий, щедрий, добрий, турботливий... Хто таке щастя з рук випускає? Все, Максику, ти попав... Ірка свідок, що ти мене заміж кликав, - сміючись, видала Злючка.

- Може, для початку, хоч зустрічатись почнемо по - справжньому, Златко?

- А давай! Тільки не забувай про те, що я дуже ревнива.

- Забудеш таке... Я вже бачив те, якою ревнивою і злющою відьмочкою ти можеш бути, - усміхаючись, відповів я, погладивши Злючку по кучерявому волоссі.

- Ви тут цей... Спілкуйтесь, а я піду до Машки із сусідньої кімнати... Геть забулась, що ми мали з нею чай попити... - Промовила Ірка і драпанула в коридор.

- Ото були лише квіточки, бо тоді ми з тобою були у фіктивних стосунках. Про ягідки тобі краще не знати, Максиме, - попередила мене Злючка.

В кишені ожив мій телефон. Неохоче діставши його, я глянув на екран і вилаявся. Це телефонував мій батько.

- Максиме, я чув, що та дівчина завагітніла від тебе, - Почувся його стомлений голос.

- Не "та дівчина" , а Злата. І ні. Вона не вагітна, а просто випадково отруїлась їжею. Замість того, щоб збирати плітки про мене, краще займись власними справами, - роздратовано промовив я і вибив.

- Капець... Навіть до ректора ці дурні чутки дійшли...

- Не думай про це, Злато... Поговорять і забудуть. Все буде добре.

- А я і не думала... Це раніше я б хвилювалась і психувала б, а зараз у мене є хлопець. Нехай сам з усім розбирається, - сміючись, промовила Златка.

- Розберусь... А ти лягай і відпочивай, бо досі схожа на пандочку.